Приголомшлива розповідь Пола Вілларда “Старий телефон”
Я був зовсім маленьким, коли у нас в будинку з’явився телефон- один з перших телефонів в нашому місті. Пам’ятайте такі великі громіздкі ящики – апарати?
Я був ще занадто малий на зріст, щоб дотягнутися до блискучої трубки, що висіла на стіні, і завжди зачаровано дивився як мої батьки розмовляли по телефону.
Пізніше я здогадався, що всередині цієї дивовижної трубки сидить людина, яку звуть: Оператор, Будьте Ласкаві. І не було на світі такої речі, якої б людина не знала.
Оператор, Будьте Ласкаві знала все – від телефонних номерів сусідів до розкладу поїздів.
Мій перший досвід спілкування з цим джином у пляшці стався, коли я був один вдома і вдарив палець молотком. Плакати не було сенсу, тому що вдома нікого не було, щоб мене пошкодувати. Але біль був сильним. І тоді я приставив стілець до телефонної трубки, що висить стіні.
-Оператор, Будьте Ласкаві. Слухаю.
-Знаєте, я вдарив палець … молотком … ..
І тоді я заплакав, бо у мене з’явився слухач.
-Мама вдома? -Запитала Оператор, Будьте Ласкаві.
-Ні, нікого, – пробурмотів я.
-Кров йде? – запитав голос.
-Ні, просто болить дуже.
-Є лід в домі?
-Так.
-Зможеш відкрити ящик з льодом?
-Так.
-Приклади шматочок льоду до пальця, -порадив голос.
Після цього випадку я дзвонив Оператору, Будьте Ласкаві з будь-якого приводу. Я просив допомогти зробити уроки і дізнавався у неї, чим годувати хом’ячка.
Одного разу наша канарейка померла. Я відразу зателефонував Оператору, Будьте Ласкаві й повідомив їй цю сумну новину. Вона намагалася заспокоїти мене, але я був невтішний і запитав:
– Чому так має бути, що гарна пташка, яка приносила стільки радості нашій родині своїм співом, повинна була померти і перетворитися в маленький клубок, покритий пір’ям, що лежить на дні клітки?
Пол, -сказала вона тихо, – Завжди пам’ятай: є й інші світи, де можна співати.
І я якось відразу заспокоївся.
На наступний день я зателефонував, як ні в чому не бувало і запитав як пишеться слово fix.
Коли мені виповнилося 9, ми переїхали в інше місто. Я нудьгував за Оператором, Будьте Ласкаві й часто згадував про неї, але цей голос належав старому громіздкому телефонного апарату в моєму колишньому будинку і ніяк не асоціювався у мене з новеньким блискучим телефоном на столику в холі.
Підлітком я теж не забував про неї: пам’ять про захищеність, яку давали мені ці діалоги, допомагала мені в моменти нерозуміння й розгубленості.
Уже дорослим я зміг оцінити, скільки терпіння і такту вона проявляла, розмовляючи з малюком.
Через кілька років після закінчення коледжу, я був проїздом в своєму рідному місті. У мене було всього півгодини до пересадки на літак.
Не думаючи, я підійшов до телефону-автомату і набрав номер:
Дивно, її голос, такий знайомий, відповів. І тоді я запитав:
-Не підкажете, як пишеться слово fix?
Спочатку – довга пауза. Потім послідувала відповідь, спокійна і м’яка, як завжди:
– Думаю, що твій палець вже зажив до цього часу.
Я засміявся:
– О, це дійсно ви! Цікаво, чи здогадувалися ви, як багато значили для мене наші розмови!
-А мені цікаво, – вона сказала, – чи ти знав, як багато твої дзвінки значили для мене. У мене ніколи не було дітей і твої дзвінки були для мене такою радістю.
І тоді я розповів їй, як часто згадував про неї всі ці роки і запитав,чи можна нам буде побачитися, коли я приїду в місто знову.
-Звичайно, відповіла вона, – Просто подзвони і поклич Саллі.
Через три місяці я знову був проїздом в цьому місті.
Мені відповів інший, незнайомий голос:
-Оператор.
Я попросив покликати Саллі.
-Ви її друг? запитав голос.
-Так, дуже старий друг, – відповів я.
-Мені дуже шкода, але Саллі померла кілька тижнів тому.
Перш ніж я встиг покласти трубку, вона сказала: –
-Зачекайте хвилинку. Вас звати Пол?
-Так
-Якщо так, то Саллі залишила записку для вас, на той випадок якщо ви зателефонуєте … Дозвольте мені прочитати її вам? Так … в записці сказано:
“Нагадай йому, що є інші світи, в яких можна співати. Він зрозуміє.”
Я подякував їй і повісив трубку.