Проживання з тещею, перетворило життя Марії в пекло

Для цілісності картини – передісторія. З майбутнім чоловіком Марія познайомилася, бувши студенткою-третьокурсницею в чужому місті. Він молодець, красень, теж був не місцевим. Побачення, поцілунки під місяцем, романтика, і інше. Потім випуск, Чоловік запропонував Марії одружитись, Сам був з Києва жив з матір’ю, батько давно пішов з сім’ї. запропонував переїжджати до нього, пожити перший час втрьох – поки не знайдуть житло, влаштуються на роботу.

Зіграли весілля, переїхала. “Перший час” розтягнулося на 10 місяців. роботу Марія знайшла вже через тиждень, а житло почали шукати через місяць. Вже, тут то і вступає в історію головна дійова особа – свекруха.

Спочатку почали ремонт. капітальний, всіх кімнат, балконів, кухні та санвузлів. з переплануванням, з новими меблями, з новими вікнами. А як же тут переїдеш – хто матері допомагатиме з усім цим? і потягнувся ремонт. Все куди скромніше ніж планувалося, але все ж.

Через пів року, зі скандалами, але прийшли до того, що вони не дешева робоча сила, і пора б йти, з умовою, що будуть у вихідні іноді приїжджати та допомагати. Повідомили свекруха про своє рішення

Далі почалися вистави. То з серцем погано, то тиск, то спина. Швидку викликали раз в тиждень так точно. Як же тут переїдеш – мати вмирає! Так пройшло ще кілька місяців.

Правдами й не правдами, вони все-таки з’їхали. Щастю не було меж. Спілкування зі свекрухою звелося до мінімуму.

Але від ситуації все одно нікуди не дінешся. Новий акт в цій трагікомедії відбувся, коли Марія поділилась “новиною” – вона була на четвертому місяці та чекала двійню. Після цього, кожна зустріч перетворювалась в драму. Демонстративні сльози, хапання за серце. «Про матір забув, не любиш зовсім, чи не дзвониш, що не пишеш, а я ж тебе ось цими руками підняла. Одна жінка на думці, мати важливіша. І про своїх дітей ти теж забудеш, як про матір забув!»

Чоловік намагається приділяти увагу матері. При необхідності витратить свій вихідний, що б допомогти по ремонту та по господарству.