Провчив нахабу

Сьогодні вранці під’їхав до бізнес-центру, в якому розташовується офіс нашої фірми. Приїхав не просто так, а поговорити з кандидатами на пост помічника головного бухгалтера . Два вільних місця на парковці прямо переді мною займає миловидна панянка, поставивши свою карету по діагоналі.

Ввічливо попросив її поставити машину нормально, на що негайно отримав відстовбурчений середній пальчик. Навіть не обернулася, йдучи …

Запаркувався таки в іншому місці, довелося пошукати . Заходжу в офіс, бачу трьох дівчат, які прибули на співбесіду. Серед них ту саму, з парковки.

Думаю – ну гаразд, зараз буде мені розвага. Мене-то вона як слід не розглянула. Запросив її в кабінет останньою, барвисто розписав всі переваги роботи в нашій фірмі, при цьому неабияк прибрехав і прикрасив.

Типу, м’який графік роботи, соцпакет зі 100% погашенням всіх медичних витрат, фітнес, путівки за рахунок фірми, навчання за кордоном і відрядження туди ж, біла зарплата в 1500 євро і стільки ж в гривнях, два тижні новорічних канікул з оплатою і т. д.

Потім додаю вогнику повідомленням, що її резюме блискуче і нам підходить повністю. Насолоджуюся її реакцією, відтягуючи розв’язку …

Дівиця засяяла, очі у неї заблищали.

І тут я їй кажу:

– Але є одна проблема. Ми не беремо на роботу тих, хто зневажливо реагує на прохання про правильну парковку.

Так швидко з мого кабінету ще ніхто не вибігав …

Джерело