Провчив нахабного родича, який не хотів повертати борг

Я народився і виріс в невеликому містечку. Після закінчення школи переїхав до столиці та влаштувався на роботу. З часом зміг купити двокімнатну квартиру і машину, а потім і одружився.

Два роки тому я знайшов значно кращу роботу, влаштувався туди та досить швидко освоївся. Я працював начальником відділу продаж і досить швидко подружився з нашим генеральним директором. Особливо нас здружили схожі ситуації з родичами дружин.

Річ у тому, що і у нього, і у мене у дружин є брати, вчинки яких дуже далекі від нормальних загальноприйнятих людських. Люблять ці «товариші» на «чужому горбу в рай покататися».

Так ось у нього історія сталася наступна. Віктор приїхав в місто ще при Радянському союзі. Навчався, працював. У 90-ті якось прорвався і працював завжди на хороших посадах. Одружився, квартиру купив, машини мав можливість міняти. Само собою з’явилися родичі з провінції.

Один з них – брат дружини. Як це часто буває, сестра попросила Васю влаштувати на роботу. Вже не знаю яка у нього була спеціальність, але в принципі професія нормальна для заробляння грошей. Віктор по своїм зв’язкам влаштував його на непогану роботу. Після року роботи Вася в принципі став заробляти нормальні гроші. Рідкісний випадок, але працювати він умів.

Постало питання про придбання житла. В центральній частині Києва купити він нічого не міг, а на околиці варіанти були. Якось знайшли однокімнатну на околиці за прийнятною ціною. Частину оплатили, а частину іпотекою взяв. Але грошей на перший внесок не вистачало і дружина вмовила Віктора позичити її братові грошей.

Але Віктор виявився значно розумніший за мене в плані спілкування з родичами дружини, мабуть, вже був досвід, тому він оформив частку у квартирі, згідно з вкладеною сумою, на себе. Це була свого роду страховка. Повертаєш гроші – частка переходить до тебе.

Минув час. Вася іпотеку віддавав, а повертати гроші чоловікові сестри не поспішав. Почалося всім відоме годування “завтраками”. Весь час з’являлися причини: то ремонт зробив, то меблі купив, то ще, що-небудь. Постійно знаходились якісь відмазки. Причому відразу всю суму з нього ніхто не вимагав. Але і по частинах отримати не виходило. А Вася ще любив пожити на широку ногу. Скромно харчуватися ну ніяк не хотів. Зрештою дістав він всіх своєю поведінкою.

Минуло років зо три, а грошей як не було, так і немає. Іпотека практично була виплачена. Віктор перейшов до радикальних заходів.  Просто дав місяць для повернення боргу, хоча б частинами. Час минув, але і далі справа не рухалася з мертвої точки. Причому Вася ще почав дружині Віктора нити.

Але, як не дивно, сестра не стала на цей раз за нього просити, адже у неї теж були плани на ці гроші. Терпіння скінчилося. Віктор виставив свою частку на продаж. За ці роки нерухомість в ціні зросла і свої гроші він гарантовано поверне.

Ми всі знаємо, хто зазвичай викуповує частки. Думаю Василеві мало не покажеться і доведеться йому або на знімне житло перебиратися, або повертатися додому. Звичайно хтось може і засудить такий вчинок, але я його підтримую повністю.

У мене ситуація схожа. На жаль, з брата дружини розписку я свого часу не взяв, а Віктор  виявився розумнішим.

Якщо у людей немає совісті та по хорошому не розуміють, то в проблемах які вони отримують винні тільки вони.