Прокинувшись уночі, Лариса не побачила чоловіка поряд, вставши і тихенько підійшовши до кухні, вона почула те, від чого буквально «скам’яніла»

Прокинувшись уночі, Лариса відчула порожнечу поруч із собою. Розгублена, вона простягла руку, сподіваючись на відчуття звичного тепла свого чоловіка, Степана. Однак її пальці лише намацали прохолодний простір. Подумавши, що чоловік просто встав попити або у ванну сходити, Лариса лягла спати далі.

Але сон щось не йшов, та й чоловік у ліжко не повертався, за відчуттями, вже хвилин 15. Серце Лариси забилося з якоюсь тривогою, і вона сіла на ліжко, дивлячись у морок кімнати. Раптом щось трапилося, може, йому погано?

Лариса спробувала заспокоїтися, припускаючи, що, можливо, на нього напало безсоння і він просто зайнятий справами по роботі. Але тривога все одно переслідувала її.

Не бажаючи турбуватися без жодної причини, Лариса обережно встала і тихенько підійшла до дверей своєї спальні. Навшпиньки вона попрямувала до кухні, і коли наблизилася до неї, то завмерла на місці.

Вона почула, як чоловік розмовляє телефоном. Оскільки динамік у нього працював досить голосно, вона змогла розрізнити і голос його співрозмовника. Точніше, співрозмовниці.

Він що… О третій годині ночі розмовляє з якоюсь жінкою?

Тихенько прикривши двері, Лариса уважно прислухалася до розмови, що йшла з глибини кухні. Спочатку слова були нерозбірливі, але потім їх значення почали проникати в її свідомість, наче краплі отрути, що повільно вичерпуються в серці.

— Так, кохана, я вже забронював квитки до Туреччини, — пролунав голос її чоловіка, переповнений передчуттям. — Ми проведемо незабутній час разом. Ніхто ніколи не впізнає.

Лариса відчула, як земля йде в неї з-під ніг. Її світ звалився, і вона опинилася в безодні великої зради. Кожне слово, кожна фраза пронизала її серце, наче гострі шипи. Стільки років ти живеш із людиною, а тут… він навіть не соромиться встати посеред ночі і тріпатися з коханкою на кухні, поки дружина спить?!

Ларисі ніби не вистачало повітря. Вона розвернулась і вирушила до спальні.

Вона лежала там, одна, у темряві, зі сльозами, які безперешкодно текли її щоками. Її серце стискалося від болю, а всередині її вирували численні емоції – від люті та образи до гіркоти та розчарування.

Лариса трохи подумала. Скільки ж років вони прожили разом, будували плани на майбутнє, ділили радості та прикрощі. Вона віддавала всю себе цьому чоловікові, любила його безумовно, вірила, що він так само ставиться до неї. Але тепер всі її уявлення про щасливе сімейне життя здавалися ілюзією, міражем, який зруйнувався в одну мить.

Відчувши сили, Лариса рішуче встала з ліжка. Вона відчинила шафу і почала збирати валізу чоловіка.

Коли Степан повернувся до спальні, то здивовано запитав, що відбувається, Лариса на нього підвела очі. У її погляді відбивалася суміш розчарування та рішучості.

— Я зібрала твою валізу, — сказала вона спокійно й упевнено. — Ну, щоб узяти до Туреччини.

– Яка Туреччина, ти про що? — нервово посміхнувся Степан.

— Не прикидайся, Степа. Я чула твою розмову на кухні.

У Степана навіть руки почали тремтіти від несподіванки. Лариса зрозуміла, що він зараз почне розсипатися у вибачення, але зупинила його.

— А решту сам якось збереш. А зараз бери ось валізку і їдь у готель чи куди хочеш. А після відпустки твого щоб і ноги твоєї в цьому домі не було.

Ось так відразу вирішилося життя Лариси.

Коли Степан пішов, вона знову лягла на ліжко, хоч зрозуміла, що вже не засне. Вона спробувала зосередитись на одному. Більше не буде хибних ілюзій, більше не буде зради. Зараз вона була вільна – вільна від болю, вільна від того, хто зруйнував її світ.