– Про те, як заведено у вашій родині, мене треба було повідомити до того, як ми одружилися

Мабуть, я не єдина, кому чоловік одразу не показав свою справжню суть. Радує тільки те, що я не прожила з ним багато років і у нас немає спільних дітей, яких мені б прийшлось визовувати самостійно. Однак, про все по черзі.

Мої свекри живуть за 20 км від міста. У них 35 соток землі у власності і великий  будинок. 35 соток, засаджених овочами та плодовими деревами. Я – типовий міський житель. І для мене це копання в городі зранку до вечора – справжня каторга, на яку я не підписувалась. Я вважаю, що вихідні створені для того, щоб людина відпочила від роботи, могла піти в кіно чи в ресторан. Тому, в родині чоловіка я вважаюся білоручкою.

Коли ми тільки одружилися, у мене графік роботи був 2 через 2, мене не чіпали з цими поїздками – у мене не було вихідних з п’ятниці по неділю. Але як тільки чотири місяці тому я отримала підвищення і працювала за п’ятиденним графіком – все, відвідування дачі стало моїм обов’язком.

П’ятиденний робочий тиждень не тільки призвів до «дачної кризи», а й почав відкривати мені очі на мій шлюб. Це раніше ми з чоловіком практично не бачилися – на тижні ми проводили разом кілька вечорів, а на вихідні він їхав на дачу. А варто було почати вечори проводити разом з чоловіком, а кожні вихідні – на дачі, як почали спливати всякі дивні речі в його відносинах з мамою.

Чоловік не приймав жодного рішення, не порадившись з нею. Навіть в магазині, коли хліба, який ми зазвичай брали, не було, він подзвонив їй і вони пів години обговорювали, який же хліб краще взяти. Якось я приготувала салат з каперсами, так відразу пішов дзвінок мамі – їстівне це чи ні. А ще мама заміняла чоловіка пошуковики та вікіпедію – якщо щось його цікавило, він дзвонив мамі, і вже свекруха шукала потрібну інформацію, хоча комп’ютер у чоловіка є.

Перший місяць, поки відносини зі свекрами були більш-менш нормальні, я їздила на дачу, щоб чоловіка не засмучувати. А після того, як у мене трапилася завмерла вагітність, свекруха наговорила мені гидот:

– Що за жінки пішли – навіть дитину виносити не в змозі? Може, воно й на краще. Бо народила б нам ще неповноцінну дитину. Ні, ти й вагітність – речі несумісні. Тобі моєму синові треба подумати про розлучення.

Стан у мене і так був дуже пригніченим – ворогу не побажаєш, так що я дуже гостро відреагувала на її слова. Я взагалі не розуміла, як можна було сказати подібне? Адже мова йшла про її ненародженого внука. І, раз в словниковому запасі свекрухи не знайшлося слів підтримки, то вона могла б просто промовчати.  Підтримки від чоловіка я не дочекалася. Він прокоментував слова своєї матері так:

– У нашій країні – свобода слова, і моя мама мала право висловити своє ставлення до події.

Саме після цих слів чоловіка, я зрозуміла, що мій шлюб приречений. І замість того, щоб відразу розірвати відносини, в яких немає ні краплі поваги, я вирішила розтягнути агонію нашого шлюбу, сподіваючись на диво.

Варто було мені прийти в себе, як дачна амністія за станом здоров’я закінчилася. Свекруха, в четвер увечері, подзвонила моєму чоловікові та повідомила, о котрій годині вони за нами заїдуть. Просто подзвонила і повідомила час, як зазвичай навіть не поцікавившись нашими планами. Хоча, про які, до біса, плани може йти мова, якщо мій чоловік їздить на цю ідіотську дачу з квітня по жовтень кожні вихідні? Я вперлася – не поїду і все.

– Аня, ти – майже рік, як член нашої родини. І зрозумій – у нас так заведено. І ти, як моя дружина, будеш робити так, як заведено. – повідомив мені чоловік.

– А ти не думаєш, що про те, як заведено у вашій родині, мене треба було повідомити до того, як ми одружилися? – поцікавилася я.

Ті пів року, що ми зустрічалися до шлюбу, поїздки на дачу мали необов’язковий характер. І мені ніхто не сказав, що робота на городі коли-небудь буде моїм обов’язком. Чоловік, під час цукерково-букетного періоду, був нечастим гостем на городі – ми проводили вихідні разом, якщо мої вихідні випадали на суботу-неділю. Але, відразу після весілля, чоловік жодного разу не залишився зі мною вдома під час садово-городнього сезону.

Вчора, після скандалу, чоловік поїхав зі своїми батьками колупатися в земельці. А я збираю речі. Завтра переїду, вранці, щоб з чоловіком не зіткнутися. А на наступному тижні подам на розлучення. Нехай він шукає іншу дурненьку, яка буде горбатитися на городі його мами. Адже свекруха не для себе все вирощує, а на продаж. Вона мені якось обмовилася, з натяком, що колишня дівчина мого чоловіка навіть торгувала їх урожаєм, стоячи на вулиці біля їх машини.

Ех, треба було свекрусі робітницю шукати, а не її синові зі мною одружитися. Шкода звичайно, що так все вийшло. Я думала – заміж один раз і назавжди. Але на таке рабство я не підписувалась. Ні, дякую.