Про справжні цінності життя, які далеко не всі розуміють

Багато років тому в одному селі по сусідству жили дві абсолютно різні сім’ї. У Петра, була багатодітна, бідна сім’я. А Василь жив сам в повному достатку.

Петро – веселий і щедрий чоловік. Йому хоч і самому доводилося не просто, але людина була готова віддати останню сорочку нужденному. Василь – був дуже жадібною, замкнутою людиною. Він весь час побоювався, що його добро хтось викраде. Тому, ставився до всіх людей з обережністю.

На подвір’ї у Петра завжди лунав дитячий сміх. Щовечора, глава сімейства збирав своїх рідних. Вони сиділи біля вогнища, співали пісні, танцювали. Це дуже дратувало Василя. Адже він в цей час підраховував свої доходи, а сусідські веселощі дуже заважали йому зосередитися.

Якось, Петро прийшов до нього за допомогою.

– Василю, позич мені трохи грошей. Зарплату несподівано затримали, нема на що хліба та  борошна купити, – попросив чоловік.

– Добре. Я позичу тобі трохи, якщо ти відробиш мені.

– Звісно! Що потрібно робити? – посміхнувся Петро.

«І чого він посміхається? Жебрак, голодний, а все одно йому радісно і весело. Нічого, я зараз швидко зіпсую йому настрій!» – злилися Василь.

– Мені необхідно город скопати! Зможеш?

– Звісно. Без проблем!

Петро покликав старших синів і вони впоралися із завданням буквально за годину.

«Що за родина? Навіть під час важкої роботи, жартують і сміються »- злився Василь. «Але нічого, зараз їм буде не до сміху!»

– Все, ми закінчили! Приймай роботу! – вимовив Петро.

– Ви дуже погано скопали город! Я не позичу вам грошей! – крикнув Василь.

– Злий ти дуже, від цього і нещасний! – похитав головою Петро. – Я навіть лаятися не стану з тобою. Мені щиро шкода тебе!

Василь мало не луснув від злості.

– Іди, іди .. Подивлюсь сьогодні, як ви голодні будете сміятися і веселитися! – зловтішався сусід.

Петро не став засмучуватися, він взяв дітей і пішов до річки порибалити. Клюв був відмінний і додому рибалки поверталися з хорошим уловом. Сім’я знову розпалила багаття у дворі та стали готувати юшку. Аромат лунав на всю округу.

– Нічого дітки, сьогодні у нас немає хліба, але зате Бог послав багато смачної риби. А завтра і хліб дасть. На все воля Божа! – вимовив Петро.

Василь стояв у дворі й мало не лопався від злості. «Мало того, що ці бідняки риби скільки наловили, так ще і знову веселяться!». – дивувався він.

На наступний день, чоловік вирішив піти до мудрого чоловіка, який жив в їхньому селі. Він хотів з’ясувати, чому у нього є багато грошей, але немає радості та гарного настрою. Старець вислухав його і запитав:

– Василю, у тебе є достаток, будинок великий. Чому у тебе немає сім’ї й дітей?

– Не хочу я нікого пускати у своє життя! Це ж скільки витрат непотрібних буде. Дружину і дітей годувати треба, а я знаю грошей рахунок і не збираюся витрачати свої заощадження через дрібниці.

– Ось тобі й відповідь на твоє питання. У Петра немає грошей, зате в його будинку живе щастя і доброта. У тебе ж навпаки: грошей багато, але в будинку оселилася лише жадібність і злість.

– І що ж мені робити? – запитав Василь.

– Поділися своїм багатством з Петром, а сам перестань трястися над кожною монетою. Можливо, Господь і тобі пошле щастя, – відповів мудрець.

«Ще чого! Зовсім старий з розуму вижив! Це ж треба було придумати таке!» – обурився Василь і пішов геть. Тепер він злився і на мудреця.

На жаль, чоловік так і не зрозумів, що багатство полягає не в грошах, а в коханій людині, здорових дітях і доброму настрої.