Правду кажуть, що вік в нашій душі! Ми в цьому переконалися

Насправді всі люди різні, навіть вік у них може бути однаковий, а вони все одно будуть різні. Ми з подругою вирішили з’їздити разом відпочити. Їхати півтори доби, з нами в купе була ще жінка.

Їй може трохи за сорок, але всім своїм виглядом вона показувала, що стара і немічна. То вона не задоволена була, що в купе ми втрьох, а не вона одна, то ковдри погані, то розмовляємо ми голосно, і ще величезний список недоліків і незадоволень.

Весь цей час ми спокійно лежали, намагалися майже не дихати. Загалом дорога туди була виснажливою і трохи важкою.

Коли ми поїхали назад, то в такому ж купе з нами була теж бабуся, їй, напевно під сімдесят років. Ми були впевнені, що дорога буде просто жахливою. Насправді ж все виявилося далеко не так. Бабуся була веселою, доброю, балакучою, все питала. Вона була цікавою і вела цілком собі щасливий  діалог з нами. Коли ми намагалися зробити паузу і почитати, то буквально через годину вона не витримувала і знову починала ставити запитання.

Наприкінці поїздки ми стали аналізувати ситуацію. Такі різні люди, але ж вся справа не у віці, а в тому, як людина ставиться до життя, як ставиться до оточуючих людей.

І як же приємно усвідомлювати, що є на світі такі прекрасні жінки і бабусі, які завжди підтримують розмову з молодими.