Дівчина розірвала зв’язки з родиною

Я найстарша дитина в сім’ї. І на батьків я дуже ображалася раніше. Прийшло усвідомлення того, що краще не ховати образу або злість – краще просто відсторонитись. І я це зробила. Після школи, я покинула дім.

Я вчилася на одні п’ятірки. Цьому було одне виправдання. Якщо я не займалася уроками, то була на 110% залучена в виховання і догляд за молодшими дітьми. Ще з дев’ятирічного віку я стежила за тим, щоб брати нічого не натворили. Прання (пральної машини ми не мали) було повністю на мені. Я робила це дуже часто. Рукавичок не було. І після однієї з таких тижнів у мене почалася сильна алергічна реакція. Руки від порошку починало роздувати до потворних розмірів. Пальці перетворювалися в сардельки та не хотіли згинатися. Перші гумові рукавички мені купила сусідка, коли побачила, що роздулися пальці.

Ми з матір’ю не спілкувалися нормально. Вона давала доручення і йшла. Іноді ще кричала, якщо я щось забувала. Чим старшою я ставала, тим сильніше мене пресувала мати. З батьком не спілкувалися – він пропадав на роботі або розважався зі своїми друзями.

В одинадцятому класі мати в ультимативній формі мені заявила, що вищу освіту я отримувати не буду. У неї немає – і мені не знадобиться. Зате вона знайшла мені хороше робоче місце, продавцем в місцевому магазині. Сказала, що сім’я потребує додаткових грошей. Я ж хотіла швидше втекти хоч куди-небудь.

Намагалася затриматися в класах після уроків. Дуже не хотілося повертатися додому. І моє нездорове завзяття зауважив учитель фізики. Дуже добрий і справедливий учитель. Вмовив мене вступати до вищого навчального закладу саме він. Завдяки йому, мене, практично без іспитів прийняли до університету в столиці. Мати дізналася, що я збираюсь їхати в Київ на навчання. Вона спробувала заховати мій паспорт. Я втекла, і ніч провела на вокзалі. Вранці сіла на електричку і поїхала. Те літо я запам’ятаю надовго. Мати мені сказала, що якщо я поїду, то можу більше не повертатися.

Аж до серпня я жила в далеких родичів і шкільних друзів.

Зі шкільним учителем фізики ми спілкуємося досі. Кілька разів він навіть надсилав мені гроші.

Після університету я залишилася жити в Києві. З батьками більше і не розмовляла. З братами й сестрами теж спілкування якось не склалось.

У 2016 році я повернулася на кілька днів до свого рідного міста. Заїхала до колишнього вчителя. Привезла гостинців. Намагалася повернути гроші. Хотіла віддячити за те, що допоміг в найскладніший період життя. Але він грошей не взяв і навіть трохи образився через це.