Поцілувала незнайомця, щоб не впасти в бруд обличчям перед колишнім чоловіком

Ірина, відкривши двері ногою, повільно вилазила з гіпермаркету. При цьому жінка була обвішана всякими пакетами з ніг до голови.

Картину доповнювала величезна упаковка туалетного паперу, яка, на щастя, все ж вмістилася під пахвою.

В голові крутилися дві думки. Одна про те, навіщо ж потрібно було купувати це саме тут і саме все відразу, адже є ж магазин біля будинку. А інша, що тепер  потрібно якось героїчно все це донести до додому. Як на зло, папір раз у раз вислизала зі своєї схованки під рукою, а пакет з побутовою хімією загрозливо потріскував.

Ірина знову і знову шкодувала про продажу машини. Колись хотіла водити, потім завагітніла. Після того, як дитина трохи підросла, зустріла рішучу відмову чоловіка, який вважав, що жінці не місце за кермом і обіцяв відвозити, куди потрібно.

З виконанням обіцянки по доставці було все було складно, а пізніше і взагалі з’ясувалося, що на машині, подарованій батьками Ірини на весілля, чоловік возить іншу жінку. Після розлучення, на утримання транспортного засобу грошей не вистачало. Вирішено було продати…

Зовнішні двері магазину нарешті відчинилися (хвала сучасному сервісу – автоматично) і раптом, за кермом під’їжджаючого автомобіля Ірина впізнала колишнього чоловіка з новою пасією на передньому сидінні.

Хотілося тут же згоріти дотла або провалитися крізь землю, особливо згадавши про всі пакети і проклятий туалетний папір. Але більше всього її пригнічувало те, що вона одна без будь-якої допомоги змушена була волочити всі ці корисні для господарства покупки.

Програвати Ірина не любила, тому діяти вирішила відважно. За машиною колишнього чоловіка прилаштувався красивий чорний джип. Не думаючи ні секунди, Ірина відкрила його задні двері, з легкістю закинула всі свої пакети на заднє сидіння, а сама застрибнула на переднє пасажирське.

Водій джипа просто мовчки завмер від такої наглості. Ще в більший ступор він впав, коли Ірина нахилилася до нього і швидко прошепотіла попереджуючи «Можна я Вас поцілую?» Часу на очікування відповіді не було, поцілунок відбувся. Ірина прошипіла «Їдемо звідси, швидше». Їхали мовчки.

Від’їхавши трохи, джип зупиниться. Його водій запитав: «Чи не повинен я, як порядний чоловік, тепер на вас одружуватися?».

Ірина червоніла і блідніла, потім раптом розплакалася і почала розповідати різні уривки свого життя. Згадала і про те, що ніяк не може розрахувати сили, здійснюючи покупки. Розповіла про те, як побачила колишнього чоловіка.

До кінця її розповіді, водій джипа вже був готовий заступитися за неї з кулаками. Він відвіз Ірину в дитячий садок за дочкою, а їх разом – додому.

Згодом вони стали чудовою парою. А машину Ірина так до сих пір сама і не водить. У родині очікується поповнення …