Пощастило, що син зміг зрозуміти й підтримати маму

Три місяці тому Наталя розлучилася з чоловіком і тепер разом з сином знімала кімнатку в старенької пенсіонерки. Точніше, не вона розлучилася, а чоловік подав на розлучення, зібрав її речі, сина і виставив їх зо двері квартири купленої йому батьками ще до весілля. Він особливо і не думав про те, куди з його дитиною піде колишня дружина, у якій в місті взагалі не було рідні.

Мамі Наталі вже було під 70, жінка часто хворіла і жила останні 5 років з молодшим сином і його родиною. Її напіврозвалений будинок, в якому давно вже страшно було жити, був порожній. Повертатися в село, де не було роботи й житла, жінка відмовилася. Замість цього вона вирішила залишитися в місті та спробувати встати на ноги.

Вона зняла кімнату не далеко від роботи, а ночами шила подругам і знайомим на замовлення сукні, штани та спідниці. Складно було постійно недосипати, але без цих грошей вона з дитиною просто б не вижила. Після розлучення вона швидко зрозуміла, що тепер потрібно буде рахувати кожну копійку і записувати всі витрати.

Дитина, яка звикла до того, що домі постійно були йогурти та сирки, шоколадки та цукерки, в перші місяці, важко переживав через їх відсутність.

– Мамо, купи шоколадку!

– Потім, з зарплати куплю, зараз грошей немає зайвих.

– Ну, мамо, я зараз хочу. Ми, що бомжі якісь, навіть шоколадку ти мені не можеш купити!

Ось і зараз, він нив, кажучи, що тепер вони схожі на бомжів, раз не можуть купувати те, що хочуть, коли їм хочеться.

До хлопця, якому щойно виповнилося 9 років, складно було донести, що є ті, кому живеться набагато гірше. У нього є їжа, нормальний одяг і взуття, в школі він виглядає не гірше за інших і навіть смартфон у нього новий, куплений два місяці тому.

Однак час ішов і дорослішаючи, хлопчик став розуміти, що не все так просто в дорослому житті. Насилу, але він все ж змирився з тим, що їм треба тепер економити. Квартплата, комунальні платежі, потім шкільні витрати, покупка найнеобхіднішого, а потім вже можна думати, що робити із залишком.

Років з 14 син Наталі вирішив підробляти у вільний час. На початку, він роздавав листівки, потім вже, коли виповнилося 16, розвантажував вечорами фури. Гроші він віддавав мамі, яка, до речі, брала вона у нього їх через раз та відкладала на його майбутнє.

Наталя дуже щаслива, що її син виріс добрим, розумним, працьовитим та турботливим.