Попросила якось подруга моєї допомоги, але щось пішло не так…

У моєї сестри є подруга по інституту, Катя. Красива дівчина, але трохи безладна. Вона ухитряється постійно влипнути в якусь історію з чоловіками, а я її звідти витягаю. Мені це вже трохи набридло, але сестра постійно просить за улюблену подругу, а я не можу їй відмовити.

Тут якось Катя дзвонить: – Володя, приїдь, допоможи … У мене проблема …

Ну я як дурень рву на тачці з одного краю міста на інший, заходжу.

– В чому справа? – питаю.

– Так ось, повинен один знайомий зайти, я боюся з ним наодинці залишатися. Скажу що ти мій брат, добре?

Брат так брат. Сиджу, каву п’ю, чекаю цього перця. Катя метушиться, приносить якісь шмотки, переберися, типу, навряд чи братик буде вдома ходити в джинсах і светрі. Влажу в спортивки, футболку, шльопанці, перетворююся на справжнього родича. Тут дзвінок, Катя до дверей штовхає, шепоче «його звуть Коля, відкрий двері, нехай відразу тебе побачить, а потім змийся в іншу кімнату».

Відкриваю, стоїть мужик, вилупився на мене. Я привітно:

– День добрий, ви, напевно, Коля, до Каті прийшли?

– Ага!

– Проходьте, Катя , до тебе прийшли, – і за сценарієм в кімнату шусть і двері закрив.

Чую там «бу-бу-бу», але все спокійно, ніби. Потім Катька влітає, червона вся, за нею це мужик, регоче як ненормальний.

А тепер вся суть цієї ситуації: приходить Катін батько з роботи раніше, а йому якийсь хмир двері відкриває в його ж власну квартиру, та ще й одягнений в його улюблені штани і тапки. І звуть його, як на гріх, теж Миколою. Але добре, що мужик путній виявився. Дістав коньячка, посиділи, посміялися. А той страшний Коля так і не прийшов.