Попелюшка живе набагато краще за нас, але чоловік продовжує її балувати. – Я ж старший брат, я повинен так робити

Чоловік досі намагається пестити молодшу сестру, бо на ньому відповідальність, як на старшому братові. Тут могла б бути сумна і сльозлива історія, як вони росли в неблагополучній родині, де до них нікому не було діла, ділили скоринку хліба на двох і мій чоловік замінив молодшій сестричці батька та матір.

Але це зовсім не так. Росли вони у цілком нормальній родині, їхні батьки досі живі та здорові, а сама Даша одружена, тож мій чоловік не єдина опора в її житті.

До того ж у зовиці є квартира, яку їй подарували батьки. Вони там зробили ремонт, купили дорогу техніку. Машина в неї також не з останніх.

Зовиця з освітою, працює. Чоловік у неї теж працює. Живуть вони непогано. Вона може собі дозволити ходити до хорошого косметолога та залишати там величезні суми грошей.

Даша в шоколаді з усіх боків. Вона не знає, що таке суворий бюджет, бо ніколи із ним не жила. У неї завжди і на все були гроші. Спершу батьки забезпечували, потім чоловік.

І туди ще намагається влізти мій чоловік. Хоча квартири в нього немає, ми живемо у моїй, яку його батьки не подумали ремонтувати та обставляти.

Машину ми з ним теж купували самі, знову нам ніхто не помагав. Та навіть коли я в декреті сиділа, нам все одно ніхто не подумав допомагати ні руками, ні грошима, ні речами.

Я розумію, що ніхто не зобов’язаний, все правильно. Просто це показує, як батьки ставляться до дочки, а як до сина. Ми і без їхньої допомоги справляємося, але, на мій погляд, тут є перегини.

Мене не дратує поведінка свекрухи. Хочуть витрачати гроші на дочку – будь ласка. Їхні гроші, їхня дочка, нехай роблять, що хочуть. Але мене страшенно бісить, що в цей хоровод ще й мій чоловік намагається влізти.

Дашеньці захотілося дорогий фотоапарат за двісті тисяч! Треба їй подарувати! Але! У нас машина ремонту потребує, у нас немає зайвих грошей!

Але ж Дашеньці хочеться! Дашенька ж примхливо надуває губи і просить. А мій чоловік не може сестричці відмовити.

– Я ж старший брат, я повинен!

Що він старший брат, чоловік пам’ятає. А ось те, що він ще голова сім’ї та батько – це дрібниці життя, на які чоловік не звертає уваги. У нього є завдання важливіші.

Минулого дня народження він подарував сестрі телефон за пʼятдесят тисяч. Я про це дізналася вже на дні народження, коли подарунок він вручав.

У мене ноутбук на останньому подиху, а це мій головний робочий інструмент. Але коли я казала, що потрібно оновити ноут, чоловік відповідав, що грошей поки що немає, пізніше оновимо.

А на телефон сестрі в нього гроші знайшлися. Щоправда, він у кредит його взяв, але перейнявся цим питанням. За ці гроші можна було взяти чудовий ноутбук мені.

Щоразу, коли я намагаюся його осадити в прагненні завалити сестру подарунками, він завжди мені каже, що я якась байдужа і хочу посварити його з сім’єю.

А наша сімʼя колись вийде у чоловіка на перший план? Я боюся, що коли у зовиці народиться дитина, чоловік взагалі весь бюджет їй віддаватиме.

Мені прикро, що в чоловіка на першому місці стоїть сестра, та ще й та, яка живе набагато краще за нас. Якби вона винаймала квартиру, була матір’ю-одинакою і перебивалася з хліба на воду, я б ще могла зрозуміти, чому чоловік готовий витрачати на неї такі гроші.

Але золовка і сама може купити собі телефон, фотоапарат, путівку на море та далі за списком. Вона непогано заробляє, її чоловік непогано заробляє, батьки її своєю увагою не оминають.

Таке відчуття, що чоловік вважає, ніби він сам відповідає за матеріальний добробут Даші. Мене цей підхід дратує. Набридло бути на других ролях.

Поставила чоловіка перед вибором – або він концентрується на нашій сімʼї, або я йду і подаю на аліменти. Нехай платить своїй дитині, а не дорослій сестрі.