Погодилася допомогти мамі виплатити кредит та тимчасово пожити у неї. Вона нам із чоловіком влаштувала “веселе” життя

Вирішила допомогти мамі виплатити кредит, який вона брала на ремонт. Для цього погодилася здавати свою квартиру та разом із чоловіком тимчасово переїхати до неї, вона так умовляла. Мало того, що ніякої вдячності, так ще й вічні причіпки і що “це мій дім, я тут господиня”.

З мамою у мене стосунки непрості, в юності часто сварилися, бо є дві думки – мамина та неправильна. Не дивно, що за першої нагоди я переїхала до бабусі, її мами. Мама тоді назвала мене зрадницею і не спілкувалася півроку. Але я не можу сказати, що сильно із цього приводу переживала.

Зблизилися ми після того, як бабуся вмеpла, це було велике горе для нас обох. Мені у спадок бабуся залишила свою двохкімнатну квартиру, мама не стала заперечувати її рішення, хоча знала про нього ще за життя бабусі. Хоч ми з матір’ю знову почали спілкуватися, назад до неї я переїжджати не стала, щоб не руйнувати тендітну рівновагу.

П’ять років жили у мирі та злагоді. Я вийшла заміж, стали жити із чоловіком у моїй квартирі. Його батьки як весільний подарунок погодилися сплатити повний ремонт квартири, але поки гроші лежать, ми їх ще не чіпали. То одне, то інше – весь час щось заважало починати.

Я вже дивилася варіанти ремонту, підбирала шпалери, підлоги, світильники та інше, мама брала активну участь, ми з нею часто ходили по магазинах і придивлялися до товарів. Але наш ремонт відкладався, а мама сказала, що я розбестила їй душу всіма цими походами, тому тепер вона теж хоче ремонт.

Сказано – зроблено, мама взяла кредит та зробила собі ремонт. Я вважала, що вона займається дурницями, бо якісний ремонт у неї робився три роки тому. Але переконувати я її тоді не стала, таки доросла жінка. Мама зробила ремонт та була дуже задоволена результатом.

Але щастя тривало доти, поки мама не зрозуміла, що платежі по кредиту від’їдають пристойну частину бюджету, а на гроші, що залишилися, жити стає некомфортно. Ми з чоловіком допомогти грошима не могли, за два місяці до маминого осяяння ми взяли машину в кредит. Свої виплати ми ще витягували, а ось допомагати мамі вже не виходило.

Тоді мама вигадала вихід і прийшла до мене на розмову. Вона запропонувала нам із чоловіком тимчасово перебратися до неї, а свою квартиру здати. Тоді зі здачі квартири ми зможемо частину їй допомагати, сплачуючи частину кредиту, і на свої виплати також залишиться.

Я задумалась. Жити із мамою не хотілося, це факт. Але її ідея щодо здачі квартири була непогана. У нас із чоловіком залишатиметься більше грошей, тож ми зможемо свій кредит погасити достроково. А квартиру не шкода, все одно там робити капітальний ремонт, тож не страшно, якщо квартиранти її зіпсують.

Чоловік ідеї жити із тещею під одним дахом теж у захват не прийшов, але визнав мою правоту, це непоганий варіант швидше закрити кредит. Загалом до мами ми переїхали, мешканців у свою квартиру пустили. Спочатку все було нормально.

А потім мама почала поводитися як завжди. Могла спокійно увійти до кімнати, де ми спали, бо їй там щось треба було взяти. Говорила, що ми витрачаємо надто багато води, хоч половину комуналки ми оплачували. Телефоном розмовляла так голосно, що ми аж прокидалися. Ну і регулярно вичитувала мене, що я дуже марнотратно купую продукти, хоча їла їх із задоволенням.

На будь-яке прохання з мого боку, говорити тихіше, не займати вранці ванну на годину, забирати все необхідне з кімнати до того, як ми ляжемо спати, розбивалися об її залізобетонний аргумент – вона в цьому домі господиня і нема чого їй вказувати.

Якийсь час я плекала надію, що мама усвідомлює, що це не ми до неї напросилися, а вона нас покликала. Але цього не сталося. Навпаки, з кожним тижнем було лише гірше. Я на все це подивилася, а потім зателефонувала мешканцям, щоб вони протягом місяця підшукували собі новий варіант. Ми ж із чоловіком зібрали речі та переїхали тимчасово до свекра.

Звісно ж грошей мама за той місяць майже не отримала, ми розплатилися за минулий місяць і все. Вона лаялася, казала, що я вкотре її зраджую, але мені все одно. Вона сама все зіпсувала, ми взагалі ще довго терпіли її викрутаси.

Мама влізла в непотрібний кредит, вмовила нас їй допомагати, а потім ще влаштовувала нам усілякі нервові струси. Та навіщо мені таке потрібне? Ми краще будемо довше платити свій кредит, ніж терпіти мамині закидони.