Подружка мого нареченого

Я розійшлась зі своїм хлопцем Андрієм за місяць до весілля. Ми навіть встигли подати заяву в РАЦС.

Наречений в мене був хороший, роботящий, два роки з ним зустрічались. Але тепер думаю, що в нас нічого більше не буде. Не хочеться ділити його з іншою жінкою, хай навіть він і каже,що вони “просто друзі”

Його так звана подруга – колишня однокурсниця. За словами Андрія, близька за духом людина. Він запевняв, що там тільки дружба, нічого більше. Вони багато років вже знайомі, багато пережили разом, допомагали один одному не раз. У неї непроста доля. Андрій її і з депресії витягав, і від чоловіка-психопата рятував, і ремонти допомагав робити …

Вони досить регулярно спілкуються, телефонують, переписуються щодня. “Подруга” прекрасно орієнтується в Андрієвій квартирі, знає, що де лежить, жарти у них такі … зрозумілі тільки їм двом. Слівця всякі, підморгування. Мені все це неприємно.

Ось я і поставила нареченому ультиматум, після того, як заяву подали: вибирай, мовляв, або я, або вона. Ну не може так вічно тривати!

А він встав на диби. Кращу подругу кидати він не готовий навіть заради мене і ультиматумів не потерпить. Загалом, скандал до небес…

Я повернулася до батьків з речами, настрою ніякого, відчуваю,що депресія починається, Андрій не дзвонить – не пише, мабуть, втішається у подруги … Виходить свій вибір він зробив  Прикро … І  шкода, дуже …

***

Як вважаєте, чи має рацію наречена в даній ситуації?

Може, вона просто закомплексована квочка? Істерить, ультиматуми висуває, ображається на рівному місці? Впевненіше в собі треба бути! Сказав же їй наречений – це подруга і нічого більше. Люди дійсно дружать багато років, їх багато що пов’язує і відмовлятися від дружби тільки тому, що один з них одружився – нонсенс.

Або все-таки у вашій картині світу нонсенс – це як раз мовчки терпіти таку дружбу свого майже-чоловіка і його однокурсниці?

Що скажете?