Подруга заявила, що я стала злою і меркантильною

Не так давно моя студентська подруга Аня стала демонстративно ображатись на мене і заявила, що я стала зла і меркантильна. Після стількох років дружби, її слова для мене були наче ніж в серце.

Мені було дуже боляче, почути таке саме від неї. Аня може запросто попросити купити щось «забуте» на пару сотень до столу, коли я їду до неї на день народження, і не повернути гроші. Вона не раз розповідала мої таємниці своєму  чоловікові, причому додаючи туди зайвих «перчинок».

«Зовсім змінилася, одні гроші в голові. Пора тобі заводити дітей, думати про  побут і заміжжя», – говорить Аня, поїдаючи на кухні приготовану мною вечерю. Сама вона до цього всіма правдами й неправдами віддала свою маленьку дочку свекрусі.

«Раніше ти була іншою. Доброю, світлою, а тепер якась закрита, поверхнева», – продовжує Аня.

Так, я була раніше зовсім іншою. Я позичала гроші, розвозила по домівках її родичів після чергових урочистостей, ніколи не сперечалася і хвалила кожен її вчинок. Була на її боці в будь-якій ситуації, підтримувала і щедро обдаровувала подарунками. Я щиро любила її та робила все, щоб зробити її щасливою.

Я не бачила її недоліків. І так, я майже завжди сиділа вдома, вчилася заочно і працювала на фрілансі, заробляючи близько 7000 на місяць. Коло моїх інтересів не виходив за межі інтернету, або парочки недорогих місць кілька разів на рік, куди ми збиралися на так звані посиденьки з подругами.

Проблеми почалися, коли я влаштувалася на нову роботу, недосипала, горіла своєю справою і це її насторожило. Пізніше я почала непогано заробляти, літати у відрядження в інші міста. А з часом і на відпочинок, і набагато частіше, ніж раз на рік. Вона це сприймала з роздратуванням, їй не подобалося, що я зайнята саморозвитком.

«Ти схиблена на грошах. Варто тобі завагітніти, як все це скінчиться. Ти будеш не потрібна своїм роботодавцям, твій чоловік буде день і ніч працювати. А ти – рахувати копійки, щоб відправити дитину в садок. Але народжувати тобі вже давно пора, і обов’язково треба. Діти – це щастя», – постійно твердила мені Аня.

Невже вона думає, що після цієї тріади у мене з’явиться бажання тут же все кинути й бігти в пологовий будинок? Серйозно?

«Раніше ти була іншою. Була хорошою, доброю. А зараз якась меркантильна », – сказала мені моя подруга.

А чи справді вона мені подруга? Я просто перестала бути зручною для неї, тому стала поганою, тепер мене не так просто використовувати.