Подруга вимагає допомоги, через яку мені доведеться поступитися своїми принципами

Як не прикро це усвідомлювати, але я скоро залишуся зовсім без подруг. З легким сумом згадую юність, коли легко було завести дружбу. У той безтурботний час я багато з ким дружила.

Згодом одні подруги далеко переїхали, і наш зв’язок обірвався. З кимось кардинально розійшлися погляди життя. І ось, у мене залишилася лише одна подруга Яна.

З нею ми познайомилися на весіллі в іншої подруги, і якийсь час дружили втрьох. Потім та подруга та її чоловік помчали за кордон у пошуках кращого життя, і наша дружба автоматично зійшла нанівець.

Зате з Яною ми почали спілкуватися ще більше. Адже у нас було стільки спільного, як з’ясувалося! Одні й самі улюблені пісні, фільми, схожі життєві принципи.

З кожним роком наша дружба лише зміцнювалася. Ми були свідками на весіллях один у одного, разом відзначали всі сімейні урочистості, благо наші чоловіки теж потоваришували. Я вважала Яну практично своєю сестрою. Думаю, вона також.

Цього року наша дружба переступила тридцятирічний рубіж. Здавалося б, ніщо не може її зруйнувати. Але прийшло лихо, звідки не чекали. Яна стала гостро переживати через невдачі в особистому житті своєї доньки.

Що не зустріч, подруга вимагає познайомити її Анюту з якимсь моїм молодим колегою. Справа в тому, що у мене на роботі колектив переважно чоловічий, там багато молодих хлопців, і Яна про це знає.

Ось тільки я не збираюся бути свахою. Припустимо, познайомлю я Аню зі своїм колегою, у них щось не залагодиться, а звинуватить він потім мене. Кому від цього буде краще?

І взагалі, я у житті уникаю ролі передавальної ланки. Для Яни, знову ж таки, це не новина. Але подруга щоразу плачеться, що, якщо я не допоможу, вона залишиться без онуків:

“Боюсь, я ніколи не побачу онуків! Ось де знайти справжнє кохання моїй Анютці? На роботі такі ж дівчата, на сайтах знайомств одні мутні та одружені. Катюша, вся надія на тебе! Невже тобі принципи важливіші за нашу дружбу?”

Раніше у Яни не виникало жодних питань щодо моїх правил життя. Та й дешевих маніпуляцій вона собі не дозволяла. Я усвідомлюю, що Яна, як мама, хоче всього найкращого для своєї дочки.

Але я вважаю, що рано бити на сполох. Ані лише двадцять чотири роки. У неї ще багато часу, щоб влаштувати особисте життя. Зараз усі створюють сім’ї у пізнішому віці, ніж наше покоління. Такі сучасні реалії і з цим треба змиритися.

А якщо Аня так хоче зустріти своє кохання, їй треба більше спілкуватися, ходити на якісь тематичні заходи. Моя дочка познайомилася зі своїм молодим чоловіком, з яким вони вже планують весілля, саме на такій вечірці.

Ще Аня може попросити своїх подруг звести її з кимось. Поводитися з подібними проханнями до жінки-ровесниці її матері – це дуже дивно. Зараз не дев’ятнадцяте століття!

Втім, сама Анюта нічого й не просить, на відміну своєї матері. Скільки я їй давала порад щодо знайомств, все як об стіну горох! Постійно чую “тобі що, шкода?”

Яна чомусь вирішила, що моя робота це стовідсотковий спосіб видати дочку заміж. Там же “товар обличчям”. Відразу видно, хто наскільки порядний, працьовитий, успішний.

І що з того? Я все одно не збираюся переступати через себе, нехай навіть ідеться про дитину найкращої подруги. Тим більше, що цих якостей недостатньо для побудови сім’ї.

У Ані з потенційним нареченим можуть збігтися звички чи характери. А подруга щоразу лише знизує плечима. Якщо не вийде з одним, то можна познайомити з кимось ще.

Ну і як це виглядатиме збоку? Та нас із Анютою засміють! Їй буде погано, Яна почне ще більше переживати, а мені взагалі доведеться звільнитися, що зовсім не входить у мої плани.

Але подруга не хоче нічого чути про наслідки свого прохання. Востаннє вона зовсім закотила істерику з гучними риданнями і хапанням за серце, причому, в людному місці. Ніяк не чекала такої потворної сцени від своєї подруги!

Вона кричала, що я “егоїстка, яка губить майбутнє її донечки”, хотіла мені подавитися моїми принципами.

Мені довелося піти під шумок, тому що в тому стані говорити з Яною було марно. Та й здивовані погляди оточуючих мене неабияк напружували.

Потім Яна дзвонила, голосно обурювалася, чому я її покинула. Якоїсь миті я перестала брати трубки. Все одно вона не сприймала розумних аргументів.

Зараз вона змінила тактику і цілими днями пише мені величезні повідомлення з вибаченнями. Але я бачу, що подруга ще не прийшла до тями, тому нічого не відповідаю.

Втім, поговорити з Яною все одно доведеться, але я не можу наважитися. Ця розмова буде дуже важкою для нас обох. Оскільки від колишньої Яни вже нічого не залишилося, я змушена поставити крапку в нашій дружбі.