Подруга спокусила мого нареченого. Спочатку я багато плакала, а тепер можу сказати їй дякую за те, що врятувала мене

Моя історія сумна і повчальна одночасно. Я з досить забезпеченої родини. Батьки – лікарі з великим авторитетом, бабуся – завуч в школі. Всі ми були переконані, що моє світле майбутнє попереду.

Тоді  я була школяркою, яка навчалась в десятому класі. Весь мій час і сили були зосереджені на тому, щоб отримати золоту медаль, вступити до престижного медичного  ВНЗ і коли-небудь, пізніше, вийти заміж за справжнього принца. Я вірила, що моє життя чимось схоже на казку.

Того дня ми з класом йшли в кіно. Саме там я зустріла ЙОГО. Справжній хуліган, гроза району, перший красень на все місто. За класикою жанру, навчався він в ПТУ. Ну як вчився … Числився. Вчителі перехрестилися, коли випустили його зі школи навіть не з атестатом, а з довідкою. І чому всім хорошим дівчаткам подобаються такі хлопці?!

Я закохалася по вуха, почала пропускати уроки. Через 3 місяці його забрали в армію. Рік я ревіла, кожен день писала листи, вірно чекала його. Поки одного разу, в поштовій скриньці подруги-сусідки не побачила від нього лист. Я не стрималась і одразу ж його витягла і прочитала. Нічого кримінального там не було, але якийсь прихований сенс, загравання, флірт  однозначно відчувалися.

Пройшов ще рік. Я вступила до університету в іншому місті, на носі перша сесія. Добу безперервно просиджувала над конспектами. Раптом пролунав телефонний дзвінок: «Зайка, я повернувся!» Блін, яке може бути навчання! Місяць безмежного щастя, красива пропозиція стати його дружиною, адже відносини пройшли перевірку розлукою, довгою у 2 роки, спільні плани на майбутнє. Ми навіть весілля спланували! Двох діточок хотіли.

Він поїхав до батьків в інше місто. Я здала сесію і на крилах помчала за ним. Адже потрібно всім розповісти, що через пів року весілля, нехай починають готуватися! Як виявилося, даремно! Мама першою сказала мені, що його часто бачили з моєю подругою. Звісно ж я не повірила! Адже він так красномовно говорив, що мої батьки його ненавидять, вважають, що він мені не пара, що ми як Ромео і Джульєтта повинні все подолати заради нашої любові. Тьху!

Я вірила тільки йому, нікого не слухала, збиралася заміж. Ми збиралися подати заяву. Таємно! Адже ніхто не підтримує! Батьки – вороги! Не бажають нам щастя.

Я приїхала на добу раніше – втекла з лекцій. І швидше до нього! Ось він зрадіє! Квартира його батьків була на першому поверсі. І що мене змусило заглянути в вікно?! Спочатку – шок, потім – сльози й істерика, адже це крах надій і планів на чудове сімейне життя з коханим. Він був з НЕЮ! З моєю подругою!

Я втекла. Найганебнішим чином. Не стала влаштовувати скандалів і розборок, просто розвернулася і втекла. Вони навіть не помітили. А потім – виснажливі телефонні дзвінки й довга, важка розмова.

Звісно ж, він все заперечував. А через пів години після офіційного розриву наших відносин він перевіз речі до неї, вже колишньої моєї подруги-сусідки. Ще через 3-4 місяці я дізналася, що вона вагітна. Термін – 6 (!) місяців. І як він збирався зі мною одружитися?? !! З колишньою подругою я припинила будь-яке спілкування. Завдяки їй, у мене дотепер немає подруг, я нікому не довіряю.

Прожили вони недовго. Життя не склалося ні в нього, ні в неї. Після народження дитини він запив. Бив її до напівсмерті, ображав сина. Вона не витримала і пішла. Намагалася вийти заміж ще раз, але теж невдало. Попався наркоман зі стажем. Знову домашнє насильство, злидні й друга маленька дитина на руках.

Третій раз їй попався альфонс. Людина ніби непогана. П’є по-тихому, не ображає, але й не працює. Живуть в старенькому будиночку в селі, намагаючись прогодувати вже 3 дітей. Мій колишній, кажуть, спився і десь зник. Від нього відмовилися власні батьки, брат і, звичайно ж, син.

Нещодавно я зустріла свою колишню подругу і не відчула до неї ні минулої злості, ні ненависті. Тільки нескінченну жалість і подяку, адже саме вона забрала в мене неадекватного нареченого,  вона фактично врятувала мене від жахливого, нелюдського ставлення.

Я ж навіть не помстилася їм, не бажала поганого, просто забула про їхнє існування. Карма все зробила за мене. Так що, все, що не робиться, насправді – на краще! А закон бумеранга ніхто не скасовував…