Подарувала співробітнику на день народження його борг, а він образився…

Був у мене на роботі один колега, який любив гроші в борг брати. Ось є такі люди, які не можуть розрахувати свій бюджет і їм постійно на щось не вистачає. Займають до зарплати, потім віддають, потім знову займають. Ну, раз віддають, то їм і позичають знову … ніби як репутація певна є.

Ось і я теж позичила 500 грн «до зарплати» і поїхала у відпустку. А цей товариш за час моєї відсутності звільнився. Дзвонила йому, нагадувала про себе (точніше про борг), але той кожного разу якісь виправдання знаходив. Як з’ясувалося, він тоді багато у кого з колег зайняв гроші, а віддавати нікому не поспішав.

Так минуло кілька місяців, його номер перестав відповідати, та й я вже забила на цей борг. Інші його «кредитори» з роботи теж плюнули на цю справу. Звичайно, людина вчинила негарно, але ж не біля під’їзду його чекати за ці гроші. Та й де він живе, ніхто не знав.

Прийшли до думки, що цей пройдисвіт спеціально перед звільненням невеликі суми зайняв, щоб всі йому пробачили. Так і вийшло – мабуть, не перший раз таке провертає … Але волею випадку мені вдалося помститися цьому хитрунові через кілька років.

Так склалося, що я поміняла місце роботи. Яким же було моє здивування, коли я побачила в новому офісі свого колишнього колегу. Той мене впізнав, навіть зрадів – мовляв, ось як здорово, зі старою колегою разом працювати будемо. Але про борг ні слова не сказав, ні в той день, ні через два місяці. Не знаю, забув він про нього або просто удав, що не пам’ятає …

Поспілкувавшись  з новими колегами, я  зрозуміла, що мій старий знайомий не змінив своїм звичкам – як і раніше позичає «до зарплати». Тільки у мене однієї й не просить …

І тут на днях відбулося ось що: підійшла до мене дівчина з бухгалтерії й каже, що всі скидаються на день народження цього самого працівника. Я спочатку теж хотіла було вкластися в спільну касу, щоб не здаватися жаднюгою. Але потім я придумала одну штуку, а тій дівчині сказала, що я імениннику хочу свій особистий подарунок вручити, оскільки ми з ним старі знайомі.

І ось, коли всі співробітники зібралися за імпровізованим столом в приймальні для відвідувачів, я висловила бажання привітати іменинника. Дістала заготовлений «документ» і вимовила таку промову:

“Дорогий Андрію! У цей знаменний день я прощаю тобі твій борг в 500 грн, який ти, з якихось непереборним і не залежних від тебе обставинами, не можеш віддати мені вже протягом 3-х років. Розумію, як сильно мучить тебе совість, тому вручаю тобі цю розписку, що ти мені офіційно більше нічого не винен. З Днем народження!”

Після цього вручила йому розписку і закликала всіх поплескати імениннику, оскільки людина позбулася важкого тягаря, який мучив його стільки років. Можна сказати, заново народився. Всі посміялися і заплескали, тільки сам іменинник якось знітився …

З того дня Андрій зі мною більше не вітається. Образився, напевно, але і грошей в борг теж більше ні в кого не просить…