Подарунок долі
Інна дізналася про свою вагітність випадково. Проходила плановий огляд і гінеколог сказала: «Чому не попередили, що вагітна? «. Ця новина була настільки несподіваною, що Інна розгубилася і тільки запитала: «А термін який?» «4-й місяць вже. Чому на облік не стаєте? » – байдуже відповіла лікар.
Інна все життя пропрацювала в школі, спочатку вчителем, потім завучем, пішла по стопах батьків, продовжила сімейну династію. Всі її інтереси були зосереджені на школі і гірських лижах, якими захоплювалася вона з раннього дитинства.
– Що робити?
– Як тепер бути?
-А чи не пізно народжувати в такому віці?
– Переривати пізно.
-Як я одна впораюся?
– А в школі, що скажуть? Колеги, учні, їх батьки?
Адже незаміжня, хоч і 38 восени виповнилося.
Ці та інші думки кожну секунду змінювали одна одну. І порадитися ні з ким. Батьки померли, братів-сестер немає. Подруги, але у них свої сім’ї. Хто батько дитини, Інна, звичайно, знала, зв’язок був випадковим, ні до чого не зобов’язуючим.
Інна вирішила поки нікому нічого не говорити, але шила в мішку не сховаєш. Скоро всі стали помічати цікаве становище Інни. Колеги питань зайвих не задавали, сусіди перешіптувалися, учні та батьки мовчали.
На облік Інна, звичайно, встала, лікар попалася дуже хороша, заспокоювала, умовляла, всіляко підбадьорювала. Але тим не менше трапився у Інни нервовий зрив, прям на роботі, на останньому уроці. 9Б ніколи хорошою дисципліною не відрізнявся і тут якісь записки стали перекидати, сміятися, шепотітися. І здалося Інні, що над нею.
Ледве дотерпіла до кінця уроку, а потім забігла в учительську, впала на стілець і розридалася. Тут колеги-вчителі стали з уроків приходити. Всі намагаються заспокоїти, дізнатися, що трапилося, хтось води налив, хтось валер’янки накапав, а Інна плаче – зупинитися не може. Вже хотіли швидку викликати.
А тут одна літня вчителька, якій 100 років в обід підійшла до Інни, по голові погладила і каже: Ну-ну, вистачить, заспокойся. Перемелеться все. Ось дивись: раніше ти ким була? Старою дівою. А тепер будеш молодою мамою. Відчуваєш різницю? Все добре буде »Всі засміялися. І Інна заспокоїлася і посміхнулася навіть. І зрозуміла тоді Інна, що все дійсно буде добре. І після цього випадку не те, що не переживала більше, а з нетерпінням стала чекати народження дитини.
З тих пір пройшло 20 років, Інна вважає свого сина – подарунком долі. І, мабуть, що це так і є. Більш турботливого сина я ніколи не бачила.