Подарунок для племінниці став причиною скандалу з сестрою

Лариса – молодша з двох сестер. Марія старша за неї на 3 роки. Всі канікули в дитинстві дівчата проводили в бабусі. Їх бабуся була талановитою рукодільницею: вміла бездоганно і куховарити, і шити, і в’язати.

Ось тільки Маша від бабусі успадкувала тільки талант пекти пироги. А для того, щоб чаклувати з шиттям, вишивкою або спицями, дівчинка була не надто терплячою.

Тепер вже в обох сестер сім’ї та діти.  Марія заміж вийшла добре, як мама вважає, вдаліше ніж Лариса. У її чоловіка своє житло, машина. У батьків чоловіка невеликий свій бізнес. Тепер у Марії вже двоє діточок, замислюється про народження третьої дитини.

Лариса вважає свої досягнення більш скромними. Дітей і у неї двоє: хлопчики з різницею в півтора року. Ще в декреті сидить, а трикімнатна квартира в іпотеці.

– Чоловік поки один працює, – каже Лариса, – важко, слів немає. Добре хоч, що діти одностатеві: одяг передається від старшого молодшому. Ну і багато я сама їм в’яжу.

Сім’я економить кожну копійку, бюджет розрахований, меню вивірено. Ніяких зайвих витрат Лариса дозволити собі не може. Так що, якщо трапляються дні народження, свята та інші приводи, покупка подарунка в бюджеті здатна зробити істотну дірку.

– Якщо справа стосується жіночого свята або нового року, – каже Лариса, – тут мене вміння вишивати й виручає. Свекрусі на ювілей зв’язала шаль. Мамі – вишила недорогий комплект постільної білизни, а вийшло – ошатно і красиво. Загалом, кручусь і викручуюся. Кому кофточку, кому шапочку. Незадоволених начебто не було. Навпаки, подруги та родичі наполягають на тому, щоб я щось змайструвала.

– Покупне – воно без душі, – каже двоюрідна сестра Лариси Вероніка, – десятки людей в такому ж, а у тебе все в єдиному екземплярі.

– Ось і коли у дочки Марії намітився ювілей – 5 років, – продовжує Лариса, – я вирішила зробити їй подарунок своїми руками.

Відзначати свято сестра вирішила будинку, з ріднею, двома-трьома подругами і їх дітьми. Покликали в гості і Ларису, і Вероніку.

– Чоловік працював, піти не зміг, – ділиться Лариса, – старшого дворічного сина з собою взяла, а молодшого вирішила залишити зі свекрухою. Йому такі посиденьки ще не цікаві, та й напружувати інших  малюком не хотілося.

Племінниці в подарунок Лариса пов’язала симпатичного ведмедя, м’якого, кумедного, в смугастому светрі. І її подарунок справив фурор. Сестра і маленька іменинниця залишилися дуже задоволені.

– Яка ти рукодільниця, – розцілувала Ларису Маша, – такого більше ні в кого немає! Який красунчик.

З іграшкою племінниця не розлучалася весь свято, фотографії її з подарунком тут же були «залиті» мамою в соцмережі. Навіть потримати іграшку вона не дала нікому з присутніх на святі дітей.

– Лариса, – зателефонувала на наступний день двоюрідна сестра Вероніка, – моя дочка весь вечір в сльозах провела. Так їй твій ведмідь сподобався. Зв’яжи нам схожого, я заплачу.

– Ну що робити, – зізнається Лариса, – дитина ж. Тим більше – теж рідня. Дівчатка-ровесниці.  Я однакових іграшок не в’яжу, про що Вероніку і попередила. Попросила її дати грошей тільки на матеріал.

– Так я сама все куплю, – пообіцяла Вероніка, – скажи тільки скільки чого треба на такий розмір ведмедя.

Привезла Вероніка все необхідне для роботи на наступний же день. Пряжа для ведмедика була на тон світліше тієї, з якою Лариса зробила іграшку для племінниці, а на светрик замість блакитних і білих, Вероніка купила зелені та помаранчеві нитки. Через два тижні готового ведмедика Лариса віддала.

– Як ти могла, – зателефонувала ще через день Маша, – ти говорила, що наш ведмедик один такий. Я всім тебе вихваляю, іграшкою хвастаю. А ти? Вероніка виклала фото дочки з іграшкою. Їх ведмідь кращий і яскравіший. Ти не повинна була робити їй іграшку. Всі наші спільні рідні сказали, що їх ведмідь яскравіший.

– Вони різні, Маша, – відповіла сестрі Лариса, – і потім, а чому не повинна була? Вероніка просила, пряжу купила сама. Та й що тобі з того, що всі говорять? У магазинах продаються абсолютно однакові речі й ніхто не влаштовує трагедій з того, що інший купив точно таку ж.

– Добре, – Не вгамовувалася сестра, – я рідна, а Вероніка двоюрідна. Могла б і відмовити. І так вже ми змирилися з тим, що на всі свята отримуємо від тебе не подарунки, а саморобки якісь. Але вже дарувати однакові іграшки всім дітям в рідні – це перебір.

– Так стало прикро, – визнає Лариса, – то нахвалювала, в мережу викладала моє рукоділля, а тепер – змирилися вони? Я прямо жебрачкою себе відчула.

Марія з Ларисою не розмовляє. Мама сестер зайняла позицію мирового.

– Треба було не ведмедя дочці Вероніки робити, а кота, наприклад, – сказала мама Ларисі, – тоді б і не було нічого.

– Ну якого кота, якщо замовили ведмедя? – дивується Лариса.

– Ти ось що, люба моя, – вислухавши, висловилася свекруха Лариси, – давай  я закуплю тобі все необхідне і приходити буду, щоб з хлопцями допомогти. Починай  ти в’язати своїх ведмедів, або інших звірят та виставляй в соцмережах на продаж. Раз через них такі пристрасті розгорілися, гарантовано, будуть користуватися неабияким попитом.

– Мама у чоловіка мого – просто золото,  завжди вміє підтримати й дати мудру пораду, – трохи заспокоївшись сказала Лариса, – треба спробувати зробити так, як вона сказала. Тільки ось як тепер помиритися з сестрою?