Почала отримувати більше чоловіка, а він перестав вкладатись у сімейний бюджет. “Що тобі ці копійки?”

Останні півроку заробляю на порядок більше за чоловіка. Це, звичайно, чудово, але тільки він зовсім перестав вкладатись у сімейний бюджет. Говорить, що його зарплата там погоди не зробить. Але я не хочу тягнути все на своїх плечах, щоб моя зарплата була сімейним бюджетом, а зарплата чоловіка – йому на кишенькові витрати.

Ми із чоловіком разом уже сім років. Познайомилися на роботі, почався роман, який потім переріс у сімейне життя. Щоб не створювати зайвих приводів для чуток, я вирішила звільнитися. Чоловік тоді пішов на підвищення і став моїм безпосереднім начальником, що створювало масу складнощів.

Але звільнитися я не встигла, бо з’ясувалося, що вагітна. Було вирішено залишатися дома і доопрацьовувати до декрету. Начальство пішло назустріч і дало спокійно доопрацювати. Ми з чоловіком намагалися не давати зайвих нагод для розмов, працюючи на совість.

Під час декрету я зрозуміла, що не хочу повертатись на колишнє місце. Мене зацікавила інша сфера, яку я почала вдумливо вивчати. Мені казково пощастило, бо в мене на підхваті були мама та свекруха, які мало не билися за право повозитись із онукою. Це давало мені простір для діяльності.

Навчалася на безкоштовних курсах, які давали крихти інформації, але, як кажуть, зі світу по нитці. Я влазила у всі можливі практикуми, семінари, вебінари – все, що можна було дістати безкоштовно. Я розуміла, звичайно, що це тільки загальна інформація і рано чи пізно доведеться йти на серйозні конкретні курси, які коштують грошей, але просити у чоловіка, який фактично утримував нашу сімʼю, я соромилася.

Курси вдалося сплатити за допомогою батьків, вони подарували мені гроші на день народження, які я пустила у свою освіту. До кінця декрету я вже працювала на віддаленні, отримуючи зарплату, яка лише трохи поступалася моєму заробітку на основній роботі.

На колишню роботу не вийшла. Написала заяву на звільнення та пішла у вільне плавання. Чоловік на цю тему нічого не сказав, він знав, що я не працюватиму під його керівництвом, і був згоден, що це правильно. Не треба зайвий раз давати їжу для чуток у нашому “дружньому” колективі.

Спершу я працювала на фрілансі, не перестаючи вчитися, а потім влаштувалася на постійну роботу в офіс. Спочатку зарплата була відносно невелика, але я брала підробітки, тому виходило нормально. Потім мій професіоналізм зростав, а з ним зростала й зарплата.

Я поміняла кілька місць, коли розуміла, що в певному місці досягла своєї стелі, поки не прийшла на свою останню роботу. Тут мені відразу запропонували довести до розуму проєкт, який розпочала попередня працівниця, але за сімейними обставинами довести до пуття не змогла.

Три місяці я майже жила на роботі, тому що потрібно було робити не з нуля, а вникати в чужу роботу, підлаштовуючись під неї. Але я змогла, проєкт був зданий, добре сприйнятий замовником, а мені запропонували місце керівника відділу. Я з радістю погодилася.

Чоловік моєму успіху радів, як мені здавалося, абсолютно щиро. Навіть звістка про підвищення зарплати сприйняла нормально, жартував, що тепер він може взагалі не працювати, бо я отримую відчутно більше за нього. Я вважала, що він жартує, але згодом виявилося, що у кожному жарті є частка правди.

Згодом я помітила, що всі обов’язкові плати йдуть з мого гаманця – комуналка, продукти, одяг і все інше. Чоловік від цих витрат якось дистанціювався. Не одразу, але зараз за все плачу я.

– Та потрібні тобі мої копійки, – жартує чоловік. – Ти у нас годувальниця, це у тебе бюджет, а в мене так, кишенькові витрати.

Але мені не смішно. Намагалася натякнути чоловікові, що йому варто якось напружитися і наздоганяти мені по зарплаті, але він вдає, що не розуміє. Говорили прямо – він заявив, що його все влаштовує.

Не влаштовує мене. Радилася з мамою, так вона каже, що я сама винна, звалила на себе чоловічий обов’язок із заробляння грошей, ось чоловік і почувається некомфортно.

– А я винна, що він менше заробляє? Чи ти пропонуєш мені кинути хорошу роботу, бо чоловік у мене плекає свої комплекси? Я пропонувала йому пошукати іншу роботу, де платять більше, щоб він почував себе впевненіше, але він не хоче.

– Звісно, ​​не хоче. Наразі він хоч щось заробляє, а так взагалі без копійки залишиться. Жінка має бути слабшою, ти ж слабка стать. Так закладено природою. Вибирай, що тобі важливіше – висока зарплата чи нормальні стосунки у сім’ї.

Більше я з мамою не радилася, бо вона, як мені здається, каже нісенітницю. Якби чоловікові було прикро отримувати менше за мене, то він би зі шкіри виліз, але вирішив цю проблему. А йому просто так зручно, жити і не напружуватись.

Не хочу тягнути все на собі, але й сімʼю не хочу руйнувати. Як розмовляти із чоловіком теж не розумію. Начебто вже все сказано, але таке відчуття, що ми одне одного просто не розуміємо.