Племінника з дитинства посадили на п’єдестал, а тепер сестра зовсім вимагає перед ним вибачитися

Стільки років намагалася донести до сестри, що треба їй нормально вже зайнятися вихованням сина, але мене ніхто не слухав. Зате тепер із дитини виросло ось це!

Надя заміж бігла так само швидко, як бігала в дитинстві до магазину за хлібом. Як то кажуть одна нога тут, а інша там. Чесно кажучи, тільки сліпий міг не помітити, що цей дивний шлюб був приречений.

Обранець Наді був крутий лише за мірками восьмикласниць. Ганяв на мотоциклі, працював на якомусь напівлегальному авторозборі. Вечори любив проводити за пляшкою у компанії друзів. Не чоловік – мрія!

Що таке моя сестра знайшла в цій людині, я судити не беруся. Для мене куди більшим шоком було, коли та вирішила його на собі одружити з давньою жіночою маніпуляцією. Сестра завагітніла.

Батьки з обох боків тут же наполягли на весіллі. Швиденько скинулися та зняли для дітей квартиру неподалік. Оскільки всі ми жили в одному районі, то й Надіна нова квартира була через два будинки від нашої.

Що могло вийти з сім’ї з такими початковими вступними? Сестра після пологів із дитиною, а в чоловіка гроші водяться лише час від часу. Помучилася вона так рік, та й вирішила від такого щастя тікати.

Вирішила, що сина сама одна виховувати буде, ніж із таким татом. За першої нагоди влаштувала малюка в ясла і вийшла на роботу. Встигнувши пожити надголодь, Надя стала на роботі буквально рвати жили. Виходила і у вихідні, і у свята – все хотіла більше грошей заробити. А сина тим часом віддавала бабусі.

У той період я ще в школі навчалася та жила з батьками. Я була постійним свідком сцен, як сестра, а переважно, звичайно, наша мама виховують маленького принца.

Всі довкола були погані. Батько його недолугий:

– Так, ти сто років батьку не потрібен! Він і не прийшов жодного разу на тебе подивитися! – хоча я особисто неодноразово спостерігала картину, як мама проганяла колишнього зятя.

А сестра всю материнську любов, яку вона могла б дати, поміняла на матеріальні блага. Згодом вона почала добре заробляти. Але добрі гроші просто так не даються. Вона мала один вихідний на тиждень.

Все частіше Надя почала залишати сина у бабусі. Привозила його увечері у вихідний, а весь тиждень ми вже по черзі з мамою водили його до дитячого садка.

Мені цей дурдом швидко набрид. Як тільки зі школою було покінчено, я обрала ВУЗ, який надавав гуртожиток, і поїхала жити до іншого міста.

Щоразу, приїжджаючи на вихідні чи на канікули, я помічала, що племінник дедалі більше нахабніє. Рот йому затикали новими іграшками та гаджетами, одяг купувався дорожчий, ніж для дорослих. До школи він просто відмовлявся носити речі від невідомого бренду.

Догодити із подарунком цьому маленькому привереді стало неможливо. Носом крутив на все. Коли я почала працювати і в мене з’явилася своя зарплата, я завела собі традицію на свята просто надсилати племіннику гроші.

Зазвичай це його день народження, новий рік та перше вересня. Він має свою банківську картку, гроші я пересилаю безпосередньо йому.

Цього року я замоталася зі справами. Я зараз у декреті, у мене свій малюк. Племінникові відправила привітання повідомленням, коли між матусиними буднями видалася вільна хвилинка. Той сухо подякував. Я того дня на це уваги не звернула.

Через два дні, коли у чоловіка буде вихідний, ми збиралися заїхати всією сім’єю до сестри, думали, що й племінника привітаємо. Одна, з немовлям на руках, я через все місто нікуди їхати не наважилася.

Але вже наступного дня мені подзвонив незадоволений племінник і почав вимагати з мене «свої» гроші! Кого сестра виростила? Це не дитина – це малолітній колектор.

Розмовляв він зі мною хамськи, заявив, що вже запланував, що купити на ці гроші. Загалом був незадоволений тим, що я змусила його чекати.

А я такого хамського спілкування терпіти не можу. На дух не терплю це в людях. Ось я йому в такій же манері і відповіла, що тепер він від мене більше ніколи подарунки отримувати не буде, якщо поводитися не вміє.

Хлопчик образився і кинув слухавку. Але хвилин через двадцять мені по черзі почали дзвонити мама і сестра і репетувати, як же я посміла образити їхню дитинку. А дитині, на хвилиночку, вчора чотирнадцять років виповнилося! Вже не той вік, коли діти не розуміють, що роблять чи кажуть.

Я від обурення висловила цим двом, що вони самі у всьому винні, з дитинства посадили хлопця на трон, ось він і уявив, що всі йому кругом повинні.

Нікуди ми наступного дня не поїхали із чоловіком. З сестрою та мамою я тепер не розмовляю. Вони на мене образилися обидві і заявили, що я маю перед хлопчиком вибачитися.

Мене цей дрібний і так стільки років своєю поведінкою дратував, а зараз і зовсім вибісив. Вибачатися я точно не стану.