Племінник майже рік живе у нас. Не знаю, що робити далі…
У мого чоловіка є старша сестра. Вона у 18 років вискочила заміж за однокласника. Розлучилася вони вже через кілька місяців. На той момент Оля вже була вагітна.
Народила вона хлопчика. Колишній чоловік аліменти не платить. Виховувала і забезпечувала сина вона самостійно. Оля заочно отримала освіту, та багато працювала. Поки Матвій був зовсім маленьким, з ним часто сиділа моя свекруха.
Зараз хлопчику вже 6 років. Матвій – вихована і дуже розумна дитина, він думає і поводиться так, як це роблять діти в значно старшому віці. Він уже добре читає та намагається максимально допомагати з хатньою роботою
Одного разу привезла Оля сина до нас з проханням, щоб він пожив два тижні. Вона тяжко працює, щоб забезпечувати себе і сина, а тут на роботі дали відпустку і вона вирішила відпочити біля моря.
Ми з чоловіком поставилися з розумінням і погодилися приглянути за дитиною. Ось тільки ці два тижні трохи затягнулися.
У відпустці ця горе-матуся познайомилася з якимось чоловіком. Виявилося, що він з нашого міста. Тепер Оля активно влаштовує особисте життя, в якому немає місця власному синові. З одного боку, мені складно її судити. Вона ще молода жінка, хочеться знайти чоловіка, заново побудувати сім’ю. Але з іншого боку, сім’я у неї вже є – це її син. А її нинішньому залицяльникові дитина взагалі не потрібна. У нього вже є дочка від першого шлюбу, з якою він практично не бачиться, зате справно платить пристойні аліменти.
А Матвій дуже сумує за мамою. Дивишся, і просто серце кров’ю обливається. Він щодня у нас запитує, коли ж прийде мама і забере його. У нас з хлопчиком склалися дуже чудові стосунки. Він дуже класний малий, ми подружилися, але йому потрібна мама.
Є ще й матеріальна сторона питання. Не те щоб ми з чоловіком бідували, але утримання дитини в наші найближчі плани не входило. Оля спочатку привозила нам продукти або пересилала якісь гроші. Але це було буквально пару місяців. Зараз вона навіть не дзвонить поцікавитися, як там її син поживає. А утримуємо дитину ми з чоловіком.
Її кавалер виправдовується, що у нього у квартирі зараз ремонт і дитині не можна жити в таких умовах. Зі своєї орендованої квартири Оля вже з’їхала і живе у нього. Мені здається, що ремонт – це звичайна відмовка. Просто її кавалер не хоче брати на себе відповідальність за чужу дитину.
Родичі з боку чоловіка нічого жахливого в ситуації не бачать. Кажуть, чому б не поняньчитися з дитиною? У вас же своїх немає, ось і тренуйтеся. Тільки нас вони не запитали, чи хочемо ми тренуватися. У будь-якому випадку, дитина сумує рідною матір’ю, яка навіть не приходить його провідати. Як на неї вплинути, я не знаю.
Один раз навіть пригрозила їй, що поскаржуся в органи опіки, але її це не злякало. Вона розуміє, що я так насправді не зроблю. Якщо її позбавлять батьківських прав, дитині буде тільки гірше.
Не уявляю, як вчинити в цій ситуації?