Після трьох років заміжнього життя, розлучилась з чоловіком на дуже поганій ноті. Думала все – кінець, але не так сталося як гадалося

Я була заміжня 3 роки й 3 місяці. За цей час ми так остогидли з чоловіком один одному, що … я навіть слова не можу підібратися для опису того, наскільки нас обох дістало сімейне життя.

Було все, крім рукоприкладства. Розлучилися на дуже поганій ноті. Я стала ненавидіти чоловіка, якого колись любила.

Не спілкувалися майже два роки. У мене за цей час вже були й інші відносини, але до шлюбу не дійшло. І навряд чи дійде найближчим часом. Все ще хочеться жити однією. У мене навіть якийсь страх сформувався стосовно шлюбу. Не хочеться більше вступати в офіційні відносини.

Зате місяць тому почала знову спілкуватися з колишнім чоловіком. Він якось попросив мене виручити по роботі (іноді перетинаємося). Допомогла. Віддячив, запросивши в кафе. Попили кави, поспілкувалися як цивілізовані люди. Навіть на нормальній ноті розлучилися, немов і не було трьох з хвостиком років спільного життя. Для мене це було просто кава. Але не для колишнього чоловіка. Він не перестає з того моменту кликати на побачення і знову проявляє знаки уваги.

Вже кілька разів прямо писала, що нічого у нас не вийде. Заміж я за нього не має наміру йти знову. Не розуміє.

Що не так з людиною? Амнезія? Бажання гострих відчуттів? Я реально не розумію той фарс, в якому опинилася.