Після того, як свекруха залишалася в них ночувати, невістка не може спокійно пройти повз відділ з подушками

Вийшла Галина Максимівна на пенсію – засумувала. Нудьгу свою заїдати стала. Яєчня з 6 яєць на сніданок, туди ж бутерброди з ковбасою. На обід одне перше і два других. Вечеря як сніданок, тільки ще з кефіром. Між традиційними прийомами їжі купа перекусів. І не яблуко з морквою, а ті ж бутерброди з тонною майонезу. Поправилася жінка дуже сильно.

Проблему зайвої ваги вирішити Галина Максимівна зібралася кардинально: продала квартиру і виїхала в село, на свіже повітря. Город, догляд за худобою і натурпродукт, на думку пенсіонерки, повинні були вирішити проблему із зайвою вагою.

Залишок коштів пішов на благоустрій будинку та гастрономічні пристрасті. Одна біда: в селі тільки фельдшер, найближча лікарня в місті, неподалік від будинку сина і його дружини Інни.  Їхати годину на автобусі, зовсім недалеко. Але Галині Максимівні з ранку їхати лінь, тому вона стала приїжджати з вечора.

У Інни зі свекрухою нормальні стосунки. Були. А тепер Інна навіть і не знає, як їх описати. У ночівлях Галини Максимівни з’явився один-єдиний мінус: у пенсіонерки вночі тече слина. Як пояснювала сама Галина Максимівна, це через пухкі щоки. З ранку подушка, яку люб’язно надавали гості, виявлялася мокрою з обох сторін.

Подушки в Інни пухові. Синтепонові вони не купують, не подобаються. І випрати, а потім просушити таку подушку після слини – непросто. Купувати нові – удар по бюджету, вони не мільйонери.

Привозити з собою свою подушку, пенсіонерка не хоче. Купили їй недорогу, яку можна легко випрати, не сподобалася. Незручно їй. Купили з пухом – не те, погано на ній спиться. Знову не влаштувало.

– Одноразові пелюшки пробували, вона їх мне і все одно подушка мокра. Нашу їй, пухову, подавай. – скаржиться Інна.

Діалоги з чоловіком не дали результату. Він просив зробити його мамі знижку на вік  і був готовий купувати нову подушку пару раз на місяць. Інна, полежавши в дитячій лікарні, побачила клейончасті наматрацники в дитячих ліжечках. І з’явилася в Інни ідея: подушку спочатку упакувати в целофан, а потім в наволочку. Наволочку вранці випрати, подушка суха. Шарудить? Не біда. – Потерпіла б!

– Значить, я повинна терпіти незручності, а вона ні? Я ніколи не заперечувала проти її приїздів з ночівлею. Ніколи не лізла у фінансові справи чоловіка і його матері. Завжди ставилася з повагою. Але ці заслинені сирі подушки … злять неймовірно. Знаєте, що вона сказала? Що я з глузду з’їхала! Мовляв, яка дура буде гостям пропонувати  подушку в пакеті? Але вона це вранці сказала, коли їхати стала. –  скаржиться Інна

Інна пішла в кімнату ліжко прибирати, а там пакет поруч з диваном валяється. Зняла! І заслинила всю подушку! Нову!

Інна, зрозумівши що розмовами та домовленостями нічого не домогтися, зважилася на радикальні заходи: за відсутності чоловіка, вона продала диван. Чоловік, повернувшись з роботи, покрутив пальцем біля скроні:

– Інна, ти збожеволіла, через подушки! Видай мамі одну і справа з кінцем!

– Видавала вже. Дочка, по секрету, розповіла, як бабуся подушки місцями міняє. Немає Гаиині Максимівні віри, а спати на подушках після неї – я гидую. Прошу її до лікаря сходити, ну не біжить слина у здорової людини! Хіба мало, які порушення в організмі? Не хоче. Все на и щоки списує. Типу. вони їй тиснуть уві сні, рот відкривається, вміст – на подушку.

В черговий візит Галини Максимівни її син винувато розвів руками та запросив маму в спальню. Інна подібного святотатства не витримала і стала збирати речі. Чоловікові.

І тільки тоді, коли вони ледь на розлучення не подали, Галина Максимівна вибачилася і пішла ночувати до своєї сестри.

Тітка чоловіка на сирі подушки не скаржиться, їй все одно. Інна не розуміє чому раніше не можна було так робити? Таке відчуття, ніби Галина Максимівна цілеспрямовано тріпала їй нерви з цими дебільними подушками. Дотепер Інну трясе. А варто їй в магазині пройти повз відділу з подушками, як нервовий тик починається. Диван вони не купують, хіба мало, приїде.

Інна з чоловіком поговорили та вирішили, що якщо Галина Максимівна знову звернеться до них з проханням переночувати, то вони знімуть їй номер в недорогому готелі. Там ніч 150 грн, сама будівля у двох зупинках від лікарні.

Шкода, що Інна раніше до цього не додумалась. Стільки нервових клітин заощадила б.