– Після стількох років мій чоловік пішов до молодої. Не знаю, як жити далі…

У моєї сусідки справжня трагедія. Виглядає вона дуже втомленою, з заплаканими очима. Нещодавно вона запросила мене в гості поговорити. Її історія не надто весела.

Зараз їй з чоловіком вже близько 60 років. Вони переїхали в наше місто 30 років тому. Чоловік успішний бізнесмен, зміг налагодити свій бізнес і тут. Купив житло собі та дітям.

Вона не працювала дуже давно. Чоловік запропонував їй не працювати, займатися домом та дітьми і вона погодилася. Спочатку турботою були діти, потім вони виросли, роз’їхалися. Всю увагу вона тепер віддавала коханому чоловікові.

Я часто її бачила, зустрічаючись на вулиці виходить з машини з пакетами із супермаркету або ринку. Пробігаючи повз мене часом хвалилася, що ось вдало купила на ринку сьогодні різних овочів і м’яса та біжить готувати обід і годувати чоловіка.

Їх сім’я не мала потреби в грошах. Було все і навіть більше, у сусідки був свій шофер і своя машина. Вона могла користуватися грошима чоловіка без обмежень. Однак я її завжди бачила як мені здавалося в одному і тому ж, в розтягнутій білій футболці та з дулькою на голові. Усе! Це її був завжди один і той же образ. Я ще завжди думала … Чому вона в одній і тій же футболці? (Може мені так здавалося, і тематика інших футболок була такою ж?!)

Набравшись хоробрості якось я запитала, чому вона в одному і тому ж і на голові легкий хаос? Вона відповіла, що їй ніколи, повно різних справ, та й не в цьому її жіноче щастя.

І ось днями я почула таке. Чоловік мовчки, зібрав речі й пішов, не пояснюючи їй нічого! Просто взяв і пішов! В один прекрасний момент йому стали не потрібні ні стопкою випрасувані сорочки, ні акуратно повішені на вішалку штани, ні зварені борщі з м’ясом.

Сусідка шокована! Для неї звалився її звичний світ. Вона не знає як без нього далі жити. А він пішов до молодшої. Може там не варять так смачно борщі, не гладять речі ретельно, але в тому іншому,  новому для нього, він знайшов напевно те, чого йому не вистачало в їх сімейному житті.

Моя сусідка щиро сподівається, раптом він повернеться … Відкриє своїм ключем двері або зателефонує … Це слово «раптом» дає їй надію. Правда це «раптом» може тривати роками …

Моя сусідка – це людина яка служила чоловікові. Що їй порадити в такій ситуації?