Після смерті тата, мачуха забрала мене з дитячого будинку
В ранньому дитинстві у мене була прекрасна сім’я, були мама, тато і я. Але раптово мама потрапила до лікарні і скоро її не стало. Тато з горя почав випивати, у нас часто не було вдома нічого поїсти, в школу я став ходити брудний і голодний, у мене впала успішність, я просто замкнувся в собі.
До нас прийшли з органів опіки, сусіди викликали, вони хотіли мене забрати, але тато їх упросив і вони залишили мене вдома, але батькові сказали, що прийдуть до нас через місяць.
Після їх візиту тато пішов в магазин купив продуктів, і ми з ним взялися за прибирання квартири. З того дня тато більше не пив.
Одного разу він прийшов і завів зі мною розмову, про те, що він хоче мене познайомити з однією жінкою.
Коли я запитав тата, невже він більше не любить нашу маму, то тато мені сказав, що любить маму, і до цього дня, але нам це треба, щоб органи опіки від нас відстали.
Ми пішли в гості до тітки Марти, мені вона дуже сподобалася, у неї був син Вова, молодший за мене на два роки, ми з ним добре порозумілися.
Коли ми прийшли додому, я татові сказав, що тітка Марта дуже хороша. Через місяць ми переїхали жити до неї, а нашу квартиру ми вирішили здавати.
Наше життя тільки почало налагоджуватися, як прийшла знову біда в наш дім. У мене не стало тата.
Через три дні прийшли працівники органів опіки і забрали мене в дитячий будинок.
Тітка Марта приходила до мене майже кожен день, вона тим часом збирала документи, для того, щоб мене забрати додому. І ось одного разу, коли я вже і віру втратив в те, що колись мене заберуть додому, мене викликала директор і мені сказали, що я їду додому.
Коли я вийшов на поріг дитячого будинку, то побачив там щасливу тітку Марту і Володю.
Я підбіг до неї, обняв її і розплакався, як маленький хлопчик. Я був щасливий, що у мене знову є сім’я. Я плакав, а тітка Марта мене заспокоювала, і тоді я сказав їй:
«МАМО, ТИ НІКОЛИ не пошкодуєш, ЩО ПОВЕРНУЛА МЕНЕ ДОДОМУ, СПАСИБІ ТОБІ ВЕЛИКЕ».
Ми повернулися додому, я продовжив вчитися в школі, в якій навчався раніше.
Час пролетів дуже швидко, я закінчив добре школу і вступив до інституту. Закінчив його і знайшов хорошу роботу.
У Вови теж все добре склалося, ми з ним брати, нехай не по крові, але ми брати.
Ми вже дорослі, в нас свої сім’ї, але кожні вихідні ми приїжджаємо до нашої мами на її фірмові вареники з картоплею.
Мама дуже рада нашим візитам, а наші дружини дуже люблять нашу маму, вона для них швидше подружка, ніж свекруха.
Я дуже вдячний долі за те, що тато тоді зустрів мою маму Марту, адже якби не вона, я не знаю, як склалося б моє життя.
Я безмежно вдячний моїй мамі за те, що вона для нас з братом робила і робить, вона нам дуже допомагає тим, що вона є на цьому світі.