Після розмови про весілля, чоловік втік нічого не сказавши…
Оксана з дитинства була дуже спокійною і скромною дівчиною. Вона не користувалась великим успіхом у чоловіків. В 19 вона переїхала у двокімнатну квартиру, яку успадкувала від дідуся і утримувала себе самостійно, знайшовши підробіток після занять. У свої 22 роки вона ще жодного разу не була в серйозних відносинах, читала романи та мріяла про справжнє велике і світле кохання …
З Назаром Оксана познайомилася в магазині, де працювала продавцем-консультантом. Цей дорослий чоловік відразу сподобався дівчині, та й вона сама, було видно, сподобалася йому. Вибравши новий телевізор, Назар попросив телефон в Оксани. Через два дні чоловік подзвонив і запросив дівчину на побачення.
Оксана була зачарована умілими залицяннями Назара, закохалася, все, що відбувається їй здавалося схожим на сценарій жіночого роману. Через місяць тридцятирічний чоловік вже переїхав у квартиру дівчини. Цілий рік Оксана чекала доленосної пропозиції від коханого чоловіка, але Назар не поспішав одружуватися, тому дівчина заговорила про весілля сама.
– Звісно, кохана, ми одружимося скоро, не переживай …
Оксана була щаслива і, не порадившись з коханим, перестала пити протизаплідні таблетки: якщо вже все одно скоро весілля, можна і про дитину подумати …
Все сталося приблизно через три тижні після розмови про весілля. Оксана прийшла додому і виявила, що речей Назара в її квартирі немає, зовсім нічого, порожньо. Телефон чоловіка був не доступний. Тільки сусідка тітка Люба бачила, як співмешканець Оксани вантажив валізи в таксі вранці, через пару годин після того, як дівчина пішла на роботу.
Чому чоловіки тікають, пообіцявши одружитися? Страх відповідальності, невпевненість в любові до конкретної жінки, страх втратити свободу, непорядність. Всі ці причини можуть бути в сукупності. Жінкам не зрозуміла така поведінка. Невже не можна поговорити, зізнатися в тому, що злукавив, говорячи про весілля? Чоловіки не люблять виправдовуватися, вважають, що краще сховатися без пояснень. Для жінок же – це болючіше сварки або якихось претензій.
Оксана ридала в подушку, розшукувала Назара на роботі та у спільних знайомих, але ніхто нічого не знав: з роботи він звільнився, а з друзями своїми планам не ділився. Загалом, зник і ніяких слідів не залишив. У пошуках коханого Оксана не помітила тривалу затримку, термін вагітності був вже досить великий, коли дівчина дізналася, що стане мамою.
Її почуття в той момент були двоякими: дівчина злякалася, що не потягне ростити дитину одна, але з іншого боку, їй раптом стало якось спокійно на душі, вона знайшла частинку свого коханого чоловіка в собі. Ніякої мови про те, щоб перервати вагітність, природно, не було. Оксана взяла себе в руки в той момент, зрозумівши, в чому тепер сенс її життя.
Вагітність дає жінкам сили. Ось і Оксана, залишившись одна, не розгубилася і народила сина, Івана. Було важко, але вона зуміла виростити свою дитину одна до восьми років. У тридцять два роки Оксана вийшла заміж за Євгена, який щиро полюбив і її саму, і її дитину.
Назара вони зустріли випадково. Коли Ваня закінчив школу, вони всі разом поїхали подавати документи до столичного ВНЗ. Зробивши всі справи, сім’я піша поїсти в кафе. Сидячи за столиком біля величезного вікна, Оксана раптом побачила чоловіка в помаранчевому жилеті: чи то будівельник, чи прибиральник вулиць який … У цьому працівника вона впізнала батька свого сина. Він теж зупинив свій погляд на них.
Оксана бачила, як розширилися його очі, коли він дивився на сидячого поруч хлопця, адже Ваня дуже схожий на нього, практично, як дві краплі води. У цей момент Оксані хотілося закричати, висловити все, що накопичилося за ті роки, коли вона одна ростила сина, але жінка не стала цього робити, а просто проігнорувала погляд з вулиці і, відвернувшись, продовжила розмову з сином.
Назар ще довго спостерігав за нами, але, так і не наважившись зайти всередину кафе, пішов продовжувати якусь свою роботу.