Після гіркого досвіду, моя сестра нікому не вірить й не дає мені спокійно жити…

З того моменту у моєї молодшої сестри все не так, в кожній події вона шукає приховані мотиви та не довіряє нікому. Нам з батьками стало важко з нею спілкуватись.

5 років тому, коли Яна була ще нормальною і не шукала ніде каверз, влилася вона в одну компашку, яка здалася їй дуже затишною і доброзичливою. Коли я дізналася про те,  хто в тій компанії, то відразу ж розповіла нашій мамі, що Яна зв’язалася з поганими людьми (там було троє моїх однокласників, які щойно звільнилися з колонії).

– Яна, я забороняю тобі спілкуватися з тими хлопцями, не дай Боже, з тобою що-небудь трапиться! Я просто не переживу! – просила мама мою сестру.

– Нічого зі мною не станеться! І що, що там троє кримінальників? Вони вже давно змінилися і розуміють мене з півслова! – виправдовується Яна.

Я поняття не маю, чим Яну зачепила погана компанія хлопців, адже вона завжди була дівчиною дуже слухняною, спокійною. Може саме тому? Може їй набридло завжди та в усьому бути тихою, спокійною?

Всупереч всім маминим заборонам, Яна продовжувала спілкуватися зі своїми новими друзями. Я ніби відчувала, що нічого хорошого це не принесе. Дійшло до того, що вони з мамою сильно посварилися і сестра пішла з дому, нікого не попередивши. На зв’язок вона виходила, але додому повертатися більше не бажала.

– Ні, я додому більше не повернуся, тут мене розуміють, приймають за людину. Вдома я немов чужа, нікому не потрібна. – Сказала сестра.

– Яна, що ти таке кажеш? Ми турбуємося за тебе! Мама місця собі знайти не може, тато ще гірше. Де ти будеш жити? Хто тебе буде годувати?

– Нехай не бояться за мене, я вже виросла і сама можу про себе подбати!

Кажуть, що важкий вік – 16 років, але у моєї сестри він настав значно пізніше, у 21.  Моя інтуїція мене не підвела. Через два або три тижні, точно вже не пам’ятаю, посеред ночі задзвонив мій телефон.

– Аня, ти була права! Не варто було мені зв’язуватися з ними! – З плачем прокричала сестра в трубку. Сон у мене як рукою зняло.

– Що трапилося? Де ти? – Запитала я, починаючи одягатися.

– У Марківцях якихось, село таке. – плач сестри не вщухав.

– Що ще за село? Що ти там забула? Де це взагалі?

– В сусідній області. Приїжджай швидше, будь ласка, забери мене звідси.

Допитувати її я більше не стала. Швидко розбудила батьків, ми разом одяглися і вирушили на пошуки села і Яни. Тільки вранці ми дісталися до того самого села і знайшли сестру.

– Ти була права, Аню. Не треба було мені зв’язуватися з ними, вибачте мені, будь ласка. – вибачалася Яна, – Я більше ніколи жодного мужика до себе і близько не підпущу.

Коли ми приїхали додому, Яна розповіла нам, що сталося. Її весела компанія, добряче випивши, вирішили погуляти по нічному місту. Всі були нетверезі й вийшло так, що вони оформили декількох  людей, які проходили повз них,  залишаючи тих без гроша в кишені. Яна стала протестувати та обіцяла про все розповісти поліції.

Іншим членам компанії це не сподобалося і вони вирішили відвезти її, на їхню думку, туди, де вона нікому не зможе розповісти. Відвезли на дачу до друга з компанії, якогось Колі, який, як розповіла вже мені пізніше сестра, дуже їй подобався. Відвезли та прив’язали до печі. Коля не посоромився скористатися безпорадністю Яни.

Всі члени тієї компанії були спіймані, але Яна відтоді й справді нікого до себе не підпускає. І в усьому, абсолютно в усьому, шукає підступ.

Саме завдяки Яні я не вийшла заміж 2 роки тому, оскільки вона, можна сказати, відбила бажання у мого нареченого одружитися зі мною. Довго я на неї тримала образу, але потім зрозуміла, що це було на краще. Через рік я познайомилася з Максимом, за якого і вийшла заміж. Але сестрі моїй це,  не сподобалося.

– Даремно ти це зробила, – сказала вона мені, – Я буду рада вашому розлученню.

– Яна, ну досить вже! Ти можеш порадіти за мене? Хоч раз в житті! Між іншим, я тебе стільки раз виручала!

– Я, звісно, рада за тебе, сестричка. Але я все ж вважаю, що ти зробила велику помилку, вийшовши заміж за Максима. – відповіла мені сестра.

– Чому ти так вважаєш?

– Не підходьте ви один одному взагалі ні по одному параметру.

– Ні, у тебе весь час щось не так, але в цей раз нічого не вийде. Ти в кожному чоловікові зараз шукаєш підступ,  прихований мотив, але Максим не такий і він вже мій чоловік.

– Та немає ніякої любові, це хімічні процеси в голові. А про любов казки придумали, щоб більш м’яко висловлювати свої інтереси, – зітхнувши вимовила вона.

І ось так завжди тепер.