Пішов посеред побачення і не пожалів про це

Два роки тому не стало дружини. Нещодавно почав ходити на побачення і спілкуватися з жінками. Кумедний казус стався на тому тижні. Недовго листувалися з однією особою, запропонував їй зустрітися в кафе, поговорити віч-на-віч, а не через додаток.

Зустрілися. Думав, що в житті вона буде трішки приємнішою, ніж в інтернеті. Я про спілкування, а не про зовнішність. З зовнішністю у неї все було відмінно. А ось спілкуватися зі мною почала так, немов надавала величезну послугу.

Половину моїх запитань або проігнорувала, або закатувала очі так, немов я ніс пургу. Хоча питав у неї звичайнісіньке: чи буде пити каву, чи є алергія на якісь продукти. Просто у моєї колишньої була моторошна алергія на молочний білок. Якось з’їла шматочок сиру і довелося навіть робити укол. Жінка запитала, що це ще за питання такі? Я відповів, що самі нормальні питання. Ми ж поїсти прийшли, а не в теніс грати …

Сиділа з таким виразом, ніби з бомжем знаходиться поруч. Мене це дістало, я доїв шматочок піци, допив свою каву. Пішов в туалет, заодно розплатився за замовлення, попросив пару шматочків піци загорнути з собою. Їсти з такою жінкою – тільки на шкоду собі. Забрав свої два шматочки піци в офіціанта за барною стійкою і пішов.

Не встиг я дійти додому, як жінка мені написала, який я поганий.

Ну й добре, хоча б цю кислу міну, схожою на жіноче обличчя не буду бачити.