Підтримувала чоловіка, поки він піднімав бізнес, а тепер не потрібна. Він пошкодує про це розлучення!

Я була надто самовпевнена, тому припустилася поширеної помилки – подумала, що ми з чоловіком будемо разом завжди, а тому не обзавелася страховкою про всяк випадок.

Ось зараз цей випадок настав. Чоловік вирішив, що наш шлюб себе зжив, йому хочеться нових вражень, а я йому в цьому сильно заважаю, тому треба розлучитися. Але він зробив це не тоді, коли ми жили в моїй кімнаті в комуналці, не тоді, коли сиділи по вуха в кредитах і обмежували себе у всьому, не тоді, коли йшли суди з партнерами.

Ні, тоді чоловікові зі мною було добре та комфортно. Руки цілував, казав, що ближче за мене в нього нікого немає у всьому світі, що щасливий мати таку дружину, як я.

А ми ж насправді через багато пройшли. У нього малозабезпечена сім’я, у мене від батьків залишилася тільки кімната в комуналці, а росла я в дитячому будинку.

Починали з нуля. Заробляли гроші на всьому, що під руку підвернеться. Я і посуд мила, і підлогу, і офіціантку, і санітарку, загалом, куди брали, туди і йшла.

Чоловік теж без діла не сидів, але це він мріяв своїм бізнесом, а я просто була поруч, підставляла йому плече, бо бачила, що для нього це було важливо.

Коли бізнес став формуватися, я працювала майже цілодобово, тому що найняти персонал ми не могли, тільки самі, все самі.

Довелося продати мою кімнату, ми жили на орендованому складі, бо гроші всі були в обороті, а на оренду житла просто не вистачало.

Ми десять років жили так, що ворогові не забажаєш. Я ніколи не відрізнялася повнотою, але в ті роки я схудла майже до стану мумії, тому що їжі мало, а стресу дуже багато.

Це вже потім ми змогли купити квартиру, піти до нормальних лікарів, я змогла делегувати частину своїх обов’язків найнятим співробітникам. Але я все одно брала участь у бізнесі чоловіка. Я в курсі всіх його справ, навіть тих, про які він хотів би не поширюватися.

Я не збирала цю інформацію спеціально, але коли ти в цьому крутишся і працюєш із повною самовіддачею, треба постаратися, щоб не знати різних нюансів.

Мені й на думку не спадало, що я коли-небудь захочу використати цю інформацію проти свого чоловіка, але раптом склалася така ситуація.

Мені тридцять сім років, з яких я двадцять років витратила на чоловіка та його бізнес. Навіть дитину не народила, бо чоловік тоді вважав, що це не на часі.

А нещодавно чоловік мені заявив, що хоче подати на розлучення, бо йому набридли наші стосунки. Але я тепер навіть знаю ім’я тієї, хто навів на чоловіка цю нудьгу і хто мітить на моє місце.

Бізнес чоловік ділити не збирається, пропонуючи сміховинні відступні і говорячи прямо, що мені не вдасться відсудити в нього чесну суму.

З панського плеча мені відходить однушка, яку він чомусь раптово купив. Виявилося, що це наша єдина нерухомість зараз, а все інше він “продав” своєму заступнику.

Коротше, ось тобі трохи грошенят і пішла геть з очей. А решта не про мою честь, зважаючи на все.

Тільки чоловік забув про те, що я дуже багато знаю такого, що можу використати проти нього. І мені абсолютно не соромно цю інформацію передати комусь на вигідних для мене умовах.

Чоловік дуже пошкодує, що вирішив мене кинути. Якби він просто вирішив розлучитись і поділив усе по-чесному, його секрети померли б у моїй пам’яті, а він вчинив як худобу, за що незабаром і поплатиться.

Але я витягла з цієї ситуації колосальний досвід, який застосовуватиму все життя. І свій бізнес підніму, досвід є. Тільки спочатку помщуся і подивлюся, що залишиться від чоловіка та його вистражданого бізнесу.