Підступний план моєї подруги

Це зі студентських років я дружила з Іванкою. Вона дуже чуйна і турботлива людина, завжди рада підтримати. А ще вона дуже добре вміє зберігати секрети. Як, власне, і створювати ці самі секрети.

Вона є частим гостем в нашій сім’ї та знає про всі проблеми в наших відносинах, так скажемо, не з чуток. У нас з чоловіком, як я вважала, були цілком стандартні відносини.  Все як у всіх, сваримося, миримося. Але недавно я дізналася, що не такі вже у нас «середньостатистичні» відносини.

– Валя, а давай сьогодні сходимо куди-небудь, – зателефонувала мені подруга. – Суббота все-таки, завтра вихідний, а ми так давно з тобою ніде не відпочивали.

– А давай, – погодилася я, після недовгих роздумів.

«Саша все одно сьогодні піде до друзів. У них щосуботи «чисто чоловічі посиденьки, куди Вам бабам вхід закритий». А я вічно вдома одна сиджу! Я теж маю право відпочити!» – досить таки швидко заспокоїла я свою совість і вмовила себе.

Чоловіка я все-таки вирішила попередити заздалегідь:

– Саша, ми з Іванкою сходимо сьогодні куди-небудь ввечері, посидимо, поговоримо, – повідомила я чоловікові.

Я була впевнена, що зараз почую щось типу: «Які ще посиденьки! Мужиків будете себе там шукати.» Ну, або що там чоловіки зазвичай люблять говорити своїм дружинам, що збираються зустрітися з подругами?

– Звісно, сходи, щось ти засиділася вдома, тобі потрібно розвіятися, – спростував всі мої стереотипні уявлення  мій чоловік.

Прийшли ми з Іванкою в бар. Заклад виявилося досить таки не поганим, приємна музика, хороше обслуговування, відвідувачі теж, начебто, пристойні. Тільки на місці я дізналася, що ми будемо не одні. Там нас вже чекали  колеги Іванки з роботи.

Я швидко з усіма познайомилася. Як Ви розумієте, без випивки не обійшлося. І вже через годину я підкорювала місцевий танцпол в компанії Іванчиних колег. А ось те, що Іванки з нами вже немає, я якось і не помітила.

Виявилося, що моя подруга спеціально підлаштувала наш похід в бар, щоб витягнути мене з дому. А сама під шумок втекла і прямо до мого дорогоцінного чоловіка! Як з’ясувалося і цих його «чисто чоловічих посиденьок» не існувало. Він весь цей час бігав  до моєї подруго!

Іванка, після того, як все розкрилося, навіть вибачатися не намагалася. “Люблю, – говорить – я його. Нічого не можу з собою зробити!”