Під час карантину колишній згадав про мене

Пишу, а всередині аж кипить все! Минулого тижня на мою голову “звалилося!” нечуване щастя. Мій колишній вирішив згадати про моє існування. До того 6 років не чула його і не бачила.

Подзвонив – запитав, як у мене справи. Спілкувалися нейтрально. Якщо враховувати, як ми розлучалися, то розмова по телефону – це величезний крок вперед. Я подумала, що він подорослішав і нарешті навчився нормально реагувати на проблеми.

Але далі події розвивалися настільки швидко, що я не встигала за ними. Вранці в суботу він стояв на порозі моєї квартири з двома великими сумками. Приїхав жити зі мною знову. Я сказала, що рада його бачити, але жити з ним не хочу і не буду. Він на сходовій клітці влаштував сцену: спочатку твердив, що жити без мене не може і вирішив все відновити. Дуже цікаво!  Година розмов через зачинені двері  – і стали зрозумілі його справжні мотиви. Нова дівчина викинула його з квартири і йти йому нікуди.

Дуже сумно, але я при чому ?! Став звинувачувати мене в тому, що якщо я його не прийму, то йому доведеться повертатися до батьків. Аргумент так собі, до речі. Нехай їде.

Пішов лише ближче до обіду, коли я пригрозила, що викличу поліцію.