– Перестань скиглити. Якщо йому порядок важливіший за тебе, значить, це не твій чоловік. Ось і все
Надя ніколи була особливо охайною й терпіти не могла прибирання. Від одного нагадування мами, що треба прибирати, дівчина кривилась і в неї погіршувався настрій.
– Ну й чому ти кривишся? Заміж вийдеш, хто забиратися буде?
– Прибиральниця. – впевнено відповідала Надя матері, жодна вія при цьому у неї не здригалася.
– Ой, доню, не можна так, прибиральниця не завжди є під рукою, а жінка повинна вміти утримувати дім в порядку.
Закінчивши школу, Надя переїхала до столиці, вступила до університету і влаштувалася паралельно на роботу. Прибирання було як і раніше для неї із серії «почекає». Ні, вона звичайно намагалася прибрати, якщо чекала гостей, але частіше це був творчий безлад.
Коли Надя навчалася на 2 курсі, вона познайомилася з красивим хлопцем, який був на 2 роки за неї старший, працював на перспективній роботі, та ще й з можливістю кар’єрного росту. Надя дуже хотіла йому сподобатися. І їй це вдалося досить-таки швидко. Однак прибирання як і раніше викликала в ній почуття огиди з ряду «Як це – я і ганчірка ?!».
Коли Антон вперше запропонував їй проводити її до квартири, у Наді нервово забігали очі й навіть спітніли долоні. Їй кожен раз доводилося вигадувати різні відмовки та вдавати з себе принцесу. Скільки б це ще тривало невідомо, ось тільки один раз Наді з самого ранку подзвонила її подруга і з радісним вигуком «ми до тебе їдемо в гості, і до речі я зустріла Антона, коротше ми їдемо разом».
Надя мало не впала з ліжка, окинувши швидким поглядом квартиру. Вона жваво підскочила, вмилася і як електровіник пронеслася по квартирі, запихаючи все, що не рівно лежить в шафу від сторонніх очей. Це той самий випадок, коли в поспіху протираєш пил тільки на видимих ділянках.
– Красота. – видихнула зі спокійною душею дівчина.
У двері подзвонили й у квартиру з гуркотом ввалився разом з іграшковою вантажівкою Саша – 3 річний син її подруги. За ним увійшли Віка й Антон.
– Привіт, рідна, ну ось і мені довелося побувати у тебе в гостях. Я не спеціально, чесно. – сміявся Антон.
– Так, так, це я його вмовила нас підвезти, ну не стояти ж хлопцеві на вулиці, правда ж?
– Правда. – крізь зуби підтримала Надя свою подругу. – Але краще більше так не робити.
– Ой, та годі тобі, у тебе так гарно, порядок. Зараз разом поснідаємо.
Вони сиділи за столом і пили чай, коли на кухню вбіг Сашко з криками:
– Тітко Надю, а що у вас там під ліжком лежить?
– Що таке? – почервоніла Надя.
– Мама каже, що це зла пилюга.
Аліса почервоніла остаточно і була негайно готова провалитися крізь землю.
– Мама твоя права. – несміливо відповіла Надя, щоб зам’яти це питання.
– А навіщо вона там лежить? – не відставав хлопчик.
– Втомилася. – засміявся Антон.
– Дядьку Антон, ходімо я вам покажу. – радісно ніби пірат, який знайшов скарби, заверещав хлопчик.
«Ось тільки цього мені не вистачало» – подумала про себе Надя. Втім, поки вона встигла про це подумати, чоловік з хлопчиком вже вирушили на екскурсію по її квартирі. Саша заліз під ліжко і крикнув Антону «дивись». Антон засміявся.
– Ну тітка Надя переможе злу пилюгу, коли ми підемо гуляти. Зате дивись який у Наді порядок в шафі.
І ось тут сталося те, що дівчина ніяк не очікувала. Антон відкрив дверцята шафи й звідти вирвався потік різних речей упереміш. Запанувала тиша. Антон відчув незручність, а Надя стояла як укопана. Віка відразу знайшлася і перервала тишу.
– А ходімо чай доп’ємо.
Незабаром гості розійшлися. І або збіг, або ні, але після цього випадку зустрічі Антона і Наді стали дедалі рідшими, хлопець став ніби уникати її.
– Цікаво, чому, адже це така дурниця. – здивувалася Віка.
– Угу. Тільки ось я йому говорила, що я люблю порядок, тому що бачила, який порядок у нього вдома. Я хотіла йому сподобатися.
– Ех подруго! Тепер зрозуміло. Ти що в дитинстві розповідь «Таємне завжди стає явним» не читала? – засміялася Віка.
– Ні. – схлипнула Надя.
– Перестань скиглити. Якщо йому порядок важливіший за тебе, значить, це не твій чоловік. Ось і все.
Ось так от буває в житті. І смішно, і сумно водночас. Чого тільки кумедного не відбувається. Життя часом підкидає і не такі анекдоти. Від дітей нічого не сховаєш