“Перепиши все на нас і роби що хочеш” – сказала дочка матері, а все через те, що в неї зʼявився чоловік

Роза Дмитрівна овдовіла рано, у 40 років. У неї на руках залишилася п’ятирічна донька та дворічний син. Їй було нелегко, але вона змогла виховати, вивчити дітей та випустити їх у доросле життя. Тепер вони теж мають дітей, а Роза Дмитрівна нарешті отримала заслужений відпочинок. Чотири роки вона вже на пенсії.

Якось вона їхала до санаторію потягом. Її попутником був цікавий чоловік, вдівець із дітьми та онуками. Він їхав відпочивати до того ж санаторію. Усі три тижні відпочинку вони провели разом: ходили гуляти, кіно, кафе. Після повернення продовжували зустрічатися. Для жінки це була віддушина. У свої 61 вона знову згадала, як це, бути жінкою.

Дітям повідомити про свої зміни у житті Роза Дмитрівна боялася. Колись на сімейному святі вона жартома сказала, що ще нічого, може вийти заміж. Діти так на неї подивилися і стільки всього неприємного наговорили, що у жінки надовго залишився на душі осад. Тому зі своїм коханим Петром вони зустрічалися таємно, в основному на його території або в громадських місцях.

У Петра була своя невеличка однокімнатна квартира. Коли він овдовів, а діти стали самостійними, він подав трикімнатну квартиру в центрі, віддав належні частки синам, а на свою частину купив крихітну квартиру і записав її на старшого онука.

У Рози Дмитрівни нерухомості було побільше: троячка, яка була тільки її і чоловіка, однушка, що дісталася їй від свекрухи, що пішла після свого сина, і двушка в селищі під містом від її мами. Також є дача, де вся родина збирається влітку.

Колись давно Роза залишила дітям ключі від своєї квартири. Діти довгий час жили на орендованих квартирах і всі речі там не помістилися. До того ж дуже переживали за документи, щоб не дай боже чого не трапилося. Все це зберігалося у квартирі мами. Тому дітям потрібен був вільний доступ до речей. Це була ще одна причина, через яку закохані не могли зустрічатися на території жінки.

І все було б добре, якби раптово Роза Дмитрівна не захворіла, прихопило спину. Будь-який рух викликав сильний біль. Жінка вирішила звернутися за допомогою до дітей, але син виявився сильно зайнятим, тільки днями міг заїхати, дочці нема на кого дітей залишити, там молодшому лише 4 місяці.

Допомога надійшла від коханого. З ліками та букетом квітів він прийшов відвідати її і залишився ночувати. Наступного дня, на прохання чоловіка, приїхала невістка. Природно двері відчинили своїм ключем. Як же було її здивування побачивши в квартирі стороннього чоловіка в піжамі, та ще й з сніданком у ліжку.

Тут же у дітей знайшовся час приїхати, провідати матір. Вибухнув скандал. Дочка та син показали себе з не кращого боку. Вони лаялися і вигукували погані слова на адресу Петра. А коли він повідомив, що має намір зробити пропозицію їх матері, взагалі сказали, що тоді вона може про них і онуків забути. Розі Дмитрівні довелося виправдовувати дітей.

За кілька днів приїхала дочка зі смаколиками, заздалегідь попросивши, щоб до її приїзду Петра не було вдома. Сіли пити чай і вона лагідним голосом завела розмову. Запропонувала мамі подбати про своїх дітей та онуків, вирішити питання з квартирами, а потім уже йти під вінець.

Роза спершу не зрозуміла, що від неї хоче дочка. Але після того, як та почала говорити, що в Петра майно записано на дітей і він, за фактом, голий-босий і може захотіти претендувати на її майно. Потім, не дай Боже, воно дістанеться його дітям.

Це дуже образило жінку. Різні думки стали крутитися в голові. Може дочка і права, а якщо перепишу все, то з чим я залишусь? Петро сказав, щоб вирішувала сама, йому нічого не треба.