“Перепиши квартиру на мене, вона тебе вижене!” – вимагала свекруха від мого чоловіка

Одразу після одруження ми з чоловіком жили в квартирі його матері. Але за кілька місяців вона настільки вимотала мене, що я практично змусила чоловіка переїхати на зйомну квартиру, не зважаючи на те, що це не дешево.

Платити за чужу квартиру було прикро. Ми сіли, подумали, і вирішили брати кредит. Але тоді ми тільки відучилися і влаштувалися на роботу, стаж на роботі у нас був дуже мізерний. Ми вирішили почекати рік-другий, а за цей час накопичити на початковий внесок. Аби більше відкладати, ми переїхали в кімнату на околиці. Нехай з підселенням, але значно дешевше.

Ми брали їжу з собою на роботу з дому. Їздили на велосипедах замість громадського транспорту.Кинули всі витратні шкідливі звички. Вечорами, після основної роботи, я мила під’їзди в навколишніх будинках, а чоловік підробляв пішим кур’єром. При цьому ми стоїчно відбивали спроби свекрухи «безповоротно зайняти» з грошей, які ми збирали.

У кімнаті ми затрималися, як і планувалося, на 2 роки. І нам пощастило: господині кімнати терміново знадобилися гроші, і вона продавала кімнату набагато нижче ринкової ціни. Попатравши заначку з грошима, ми пробіглися по родичах-знайомих в пошуках невеликої відсутньої суми. І вже через 2 тижні ми стали щасливими володарями власних 15 квадратних метрів в двокімнатній квартирі.

Чому ми вирішили її купити? Це була, свого роду, «згораюча сума»: мало що, без роботи залишимося, або ціни на нерухомість підскочать. А так – що не станься, свій кут у нас є. І потім, через 4 роки, для покупки квартири нам знадобилося лише продати цю кімнату. Нагадаю, ми купили її дешевше, ніж вона коштувала.

Нарешті, чотири місяці тому, нам підвернулася дуже вдала, недорога квартира, в якій жив самотній чоловік. Він захворів і його забрали родичі, а квартиру виставили на продаж. За допомогою грамотного ріелтора, ми постаралися забезпечити операцію з усіх боків. Квартира була в жахливому стані – страшний запах від кішок, необхідність поміняти проводку і зробити ремонт. Та й знаходиться квартира не в кращому місці – 15 хвилин на машині до міста. У неї було всього 2 гідності – ціна і 2 кімнати, з прицілом на дітей.

Зробивши недорогий ремонт своїми руками, ми вирішили влаштувати свято – новосілля. Ми запросили мою маму з чоловіком, брата з дружиною, і маму чоловіка. Хоча, я прекрасно обійшлася б без її присутності.

Мама за нас дуже раділа:

– Які ви молодці! Самі, без банків, квартиру купили. Ну і нехай, що далеко, зате – ваша. Тепер і про онуків подумайте – вам уже за 30, пора б.

Свекруха, при згадці про онуків скривилася, ніби лимон з’їла. Її аж ніяк не цікавили наші майбутні діти. Найбільше свекруха цікавило ось що: на кого оформлена квартира. Вона потягла мого чоловіка на кухню і стала наполегливо йому шепотіти, що він повинен «фіктивно» подарувати їй квартиру, щоб я, в разі розлучення, залишилася з носом:

– Вона завагітніє, народить і тебе вижене. А ти на вулиці залишишся! А вона в твоїй квартирі з дитиною, не факт, що з твоєю!

Чоловіка подібна пропозиція дуже обурило:

– Мама, моя дружина працювала нарівні зі мною. У неї немає жодної сукні! Вона все, до останньої копійчини, відкладала! І невже ти думаєш, що я здатний вигнати на вулицю свою дружину, ще й з дитиною? Тобі не соромно?

Чоловік відповів своїй матері на досить підвищених тонах, тому я прекрасно все зрозуміла. У той день було не тільки новосілля. Саме тоді, в колі близьких родичів, я планувала повідомити чоловікові про свою вагітність. І відкладати це через свекруху я не стала. Коли вони повернулися з кухні і сіли за стіл, я встала і сказала тост:

– Рідний. Ми з тобою пройшли нелегкий шлях до свого житла. Ти завжди був вірним соратником по боротьбі з труднощами. Тепер я пропоную тобі пройти ще один нелегкий шлях – шлях батька!

Дурнувато, звичайно, але тоді мені ця промова здавалася верхом досконалості.

Радісний чоловік підняв мене на руки і почав кружляти по кімнаті, мама з братом накинулися на нас з привітаннями. І лише одна свекруха кинула виделку на тарілку, встала і заявила:

– А чим доведеш, що дитина від мого сина?

– Мамою клянусь? Зуб даю? Чесне слово? Який доказ ще Вам треба? – нахамила я свекрусі.

– Мама, перестань! Вибачся негайно. – зажадав мій чоловік від своєї матері.

– Ось ще! Як я тобі казала – так і буде. Народить незрозуміло від кого і тебе вижене. Ні на мить більше тут не залишуся: не хочу дивитися, як з мого сина роблять ідіота.

Вона пішла. Дивна вона людина – радіти треба, що у її дитини все добре, а вона жовчю плюється, ділячи чуже майно. Перестала дзвонити – і на тому спасибі.