Ознака того, що людину не люблять. Розповідь однієї офіціантки

Коли людиною користуються, її не люблять. Коли байдуже, як людина почувається, чи є в неї кошти для задоволення чужих потреб, її не люблять. Навіть якщо говорять протилежне. І на вигляд дуже добре ставляться: посміхаються їй, обіймають і цілують. Або говорять про любов.

Найсумніше, що сама людина це використання може не помічати. Вона любить! Особливо, якщо недосвідчена така людина. І захоплена своїм почуттям або обеззброєна своєю добротою…

Одна офіціантка розповідала, що у маленькому кафе у приморському місті раз на тиждень була така сцена: приходили юнак та дівчина. У містечку всі знали одне одного. І знали, що юнак – студент. Він навчається, а після навчання працює на складі. Не було кому його утримувати, була тільки мама з п’ятьма дітьми. І цей студент був шалено закоханий у дівчину, з якою в кафе і ходив.

Нічого особливого у дівчині не було. Яскрава, модно одягнена, ось і все, що можна про неї сказати. І щосуботи стіл ломився від закусок та напоїв, які замовляла дівчина. Вона просто хотіла те й те, що такого? А юнак дивився шаленими від кохання очима і платив за все. Хоча багато страв залишалися нез’їденими.

Дівчина замовляла все найдорожче. Юнак майже падав від втоми, руки тремтіли від важких речей, які він носив ночами. Очі заплющувалися… А дівчина все замовляла і замовляла. Їла, пила, пробувала…

Офіціантка знала, що нічого хорошого не вийде. Ця дівчина не любить студента.

І з співчуттям дивилася на юнака. І всі інші теж сумно дивилися на це дивний бенкет. Собі студент замовляв чашку кави. І запевняв, що не голодний. Він на роботі поїв…

Нічого хорошого справді не вийшло. Дівчина взяла у студента велику суму, він узяв кредит, найбільший, який йому змогли дати. Під шалевні відсотки. А потім він більше не приходив до кафе. Кажуть, навчання йому довелося покинути.

Сумно бачити таке. І сумно знати: марно людині говорити, що її не люблять, використовують, що до неї байдужі… Така людина все бачить крізь призму свого кохання чи своєї доброти. І ще краще захищає того, хто ліниво виколупує оливки з дорогого салату. Або сидить у нього на шиї, бовтаючи ногами…

І я часто згадую розповідь цієї офіціантки. І цей накритий стіл, обставлений дорогими стравами. І закоханого виснаженого студента, що не зводить погляд зі своєї дівчини. Яка його не любила. І невідомо, що важче: знати, що тебе просто використовують і не люблять. Або віддавати зароблене тяжкою працею за оливки та коктейлі, які ліниво поглинає інша людина.

Якщо бачиш таке, якщо при цьому небайдужий той, за чий рахунок іде банкет, просто будьте поруч. Настане час, коли людині буде потрібна ваша підтримка. І ваша справжня дружба чи кохання. Зазвичай, це відбувається після того, як закінчуються гроші. Або здоров’я. А той, заради кого були жертви, йде, втираючи сальні губи і дожовуючи на ходу, бо взяти нічого.