– Ось навчиться онук під будь-який шум спати, і одразу стане легше, – говорила мама, гримаючи каструлями, під час сну мого сина

Цей рік для нашої родини виявився дуже невдалим. Я сиджу в декреті з чотиримісячним сином, чоловік втратив роботу, іпотека та кредит за машину сплачуються насилу. Давид уже влаштувався, але зарплата на час випробувального терміну значно менша, ніж ми розраховували. Моя мама запропонувала нам поки що переїхати до неї, щоб стати на ноги.

– Я все одно живу сама, вам віддам велику кімнату. В тісноті, та не в образі, як то кажуть!

Я зраділа цій пропозиції, бо втомилася ламати голову, звідки взяти грошей на черговий платіж. Свою іпотечну квартиру ми здали на півроку, а самі швиденько перебралися до моєї мами.

Було незвично спочатку – у мами свій уклад, а тут ми. Синочок прокидається дуже рано, чоловік у цей же час збирається на роботу. Ми ходили як мишки, щоб не турбувати сон мами. Але проблеми все одно почалися. У моменти, коли я вкладала дитину на денний чи нічний сон, мама начебто спеціально починала займатися галасливими справами.

Стиснувши зуби і прикривши двері, як могла хитала сина. Іноді виходило йому поспати, іноді ні. Я просто вимотувалась після такого.

А мамі хоч би хни! Вона ніби спеціально чекала на момент, коли онук повинен йти спати. Тільки я в спальню зайду, то починається. Блендер працює як божевільний, перемелюючи горіхи. Машинка віджимає білизну, а двері у ванну відчинені навстіж. Включається пилосос, хоча можна було спокійно підмістити сміття віником або відкласти прибирання.

І на мої обережні прохання мама просто кліпала очима і всіляко виправдовувалася.

– Ой, я навіть не думала, що вам заважаю! Просто звикла так! Ой усе, більше буду, – відмахувалася вона від мене, як від настирливої ​​мухи.

Я досі не можу відійти від останньої витівки своєї мами. Ніч була неспокійною, тому вирішила вкласти сина раніше. Тільки він почав закривати очі, як під дверима щось загриміло. Я навіть сама підстрибнула з переляку.

Обережно поклала сина в ліжечко, а сама тихенько прочинила двері. А під нею стояла моя мати з двома металевими кришками в руках. І було видно, що там вона виявилася не випадковою. Ось як музикант в оркестрі, котрий готується знову вдарити в тарілки.

– Ой, ну ти мене налякала! – скрикнула мама, коли я впіймала її за цим дивним заняттям. – Не можна ж так!

– Ти чим тут займаєшся? – ошалено запитала я, переводячи погляд на дві кришки в її руках. – Я дитину не можу вкласти нормально, постійно прокидається через шум.

– Та я добра тобі бажаю, – радісно вигукнула мама. – Ось навчиться онук під будь-який шум і гам спати, так одразу стане легше. Я сама так росла, тебе так виховувала, ніколи проблем із сном не було! Взагалі можу під будь-який гуркіт заснути, тільки подушку дайте.

І стоїть вся така посміхається. Я тут як горлиця скачу з дитиною, що плаче на руках, а вона спеціально шумить. Наче знущається, але під соусом добрих намірів!

Попросила її більше так не робити, але отримала різку відмову.

– Ось ще чого! Це моя квартира. Я вам добра бажаю, ви невміхи зовсім мені онука зіпсуєте! Не подобається – йдіть назад до себе додому! – Залишила мені мама.

Чоловік, почувши мою розповідь, теж був шокований подібною поведінкою. Але попросив не скандалити.

– Давай з’їдемо наприкінці тижня, поживемо у моїх батьків, поки договір із квартирантами не минув. Вони збиралися зимувати за містом, – заспокоїв мене Давид. – Ти тільки не хвилюйся, видеремося. У мене ще й премія буде цього місяця.

З легким серцем я поїхала спати, але не могла відмовити собі в маленькій помсті. Дочекалася, поки мама засне міцніше, і впустила прямо перед її ліжком підставку для столових приладів разом з вилками та ложками. Гримнуло знатно, мамуля одразу підскочила в ліжку з очима по п’ять копійок.

– А що це, мамо, ти прокинулася? – невинно запитала я, клацаючи світлом. – А де ж твій міцний сон? Сама ж казала, що можеш під будь-який гуркіт спати!

З’їхали ми, як і планували, з мамою поки що не спілкуємося. Загалом немає бажання їй дзвонити. Ну дурість же! Не давати спати немовляті, та ще й таким дивним способом. А наша перша ніч на новому місці пройшла, як ніколи, спокійно.