Ось чому жінки проти тестів днк на батьківство. Історія однієї родини

Працював я в одній організації, познайомився з завгоспом, звуть Андрій. Дорослий дядько, під 50 років, троє дітей, дружина. Все в житті спокійно, розмірено. В один прекрасний ранок, зустрілися з ним на покурілці, він якийсь похмурий, курить сигарету за сигаретою. Питаю куди пропав? Два місяці видно не було, і що такий похмурий? Ну, він і розповів, переказую від першої особи – його.

… Прийшов додому в п’ятницю, купив пляшечку, пішов до знайомого Олексія в гості. Сіли випили по першій, пішли за другою, по шляху в магазин зустрівся старший син (19 років), Олексія під градусом, на нього якость дивно дивиться, потім на мене, потім на сина. Ну поговорив з сином, і пішов далі з Олексієм в магазин.

У магазині Олекій поставив дивне запитання, Андрюха, не моє собаче діло, але не здається тобі дивним, що твій старший син рудуватий зі світлими очима, і на тебе не схожий. Середня дочка (15 років) темноволоса, кароока, на тебе схожа, практично одне обличчя. І молодший син (10 років), теж рудуватий, зі світлими очима. І чимось то вони схожі на мужичка рудого, з сусіднього будинку.

Ну, я його і попросив закрити рот з такими замальовками. Купили півлітра, прийшли додому розпили.

Ну і вночі я потопав до себе додому, і тут мене почала наздоганяти думки, що й справді так. Всю ніч не спав. Вранці пішов поговорити з дружиною на цю тему. Вона розсміялася, сказала, що бухати менше треба, і нічого з такими незнайомцем як Олексій пити, які намагаються зруйнувати нашу сімейну ідилію.

Так пройшло пару днів, ця думка все більше і більше горіла, знайшов того рудого мужичка, просто поговорив з ним на абстрактні теми, поки з ним розмовляв, зловив себе на думці що старший, вилитий рудий мужик!

Я знову до дружини, та, в відмову, знати не знаю, і вистачить марення нести. Я їй натякнув на аналіз ДНК, вона як то змінилася, почала кричати, наїжджати, що вона піде, розлучиться, майно забере. Ось тут-то у мене і початло все проявлятися, і відрядження, і вечірні посиденьки допізна у подруги. Блін, прожили 23 роки, і навіть думки такої не було – зрада!

На наступний день, почали надзвонювати її подруги, навіщо ти це робиш? Навіщо тести ДНК? Ти що дружині не віриш. Все більше зміцнився в ідеї зробити тест ДНК, поїхав замовив аналіз, оплатив, призначили день забору біоматеріалу.

Вдома, дружина з коридору почала кричала: йди, роби свій тест, і я після цього піду від тебе раз не віриш, що діти твої !!

Тут-то я їй в мордочку і ткнув папірець, що тест вже оплачений і призначено час. Що тут почалося! Розповідати докладно не буду, але був капець, загрози, биття посуду, шантаж, сльози, благання що не треба тест робити, в результаті зібрала речі і пішла.

Я майже тиждень бухав, настав час їхати робити тест, взяв дітей і поїхав, виходжу на вулицю, а там поліція мене чекає ! Пред’явили, що я намагаюся викрасти дітей! Пояснив всю ситуацію, показав документи, вони трохи пригоріли від такого розкладу. Взяли з нас пояснювальні і відпустили.

До клініки дісталися без пригод, тільки дружина і подруги надзвонювала мені і дітям з погрозами. Старший якось спокійно до всього поставився, як і середня дочка, молодший весь час хникав і боявся, мамашка залякала його клінікою.

Здали аналізи, став чекати, коли будуть результати, як минув час не пам’ятаю, багато пив, було боляче і прикро, не знав, що робити…

Дружина, взагалі, пропала з радарів, я з дітьми жив в квартирі.

Була до останнього надія, що я собі все надумав, що просто генетика так розпорядилася. А ось і ні, отримав результати тестів, і тут усе розвалилося остаточно.

Тести підтвердили, що тільки дочка моя. Сіли з дітьми за стіл, пояснили їм, що і як, і вирішуйте, як будемо далі жити? На розлучення я подам, хто з ким залишається? Старший і дочка вирішили залишитися зі мною, молодший не вирішив, відвіз його до тещі.

Дружина, взагалі, не з’являлася весь цей час. Сходив до того рудого, хотів морду набити, він мене коли побачив, одразу все зрозумів, що я все знаю, з ним розмовляти не став, розповів все його дружині. Дружина (ось тут, я був в шоці) виявляється, давно знає, що діти його, що жив разом з моєю жіночка на знімній хаті.

ВОНА ЗНАЛА!!! Але з-за дітей мовчала і жила далі. Ось так.

Через деякий час у мене якось в голові все вляглося, більш менш, живемо поки втрьох, чекаю розлучення, як далі буде подивимося. ЇЇ не бачив і не чув, тільки її подруги надзвонюють – який я тупий, що тут такого, ну, не твої діти і що?

До дітей відношення залишається таким ж, тільки вони помінялися після цього, старші стали і розсудливі, нікого не звинувачують, і прийняли все спокійно, крім молодшого.

Більше Андрюху я не бачив, він приходив за розрахунком, і ми випадково зустрілися в курилці, де і вилив цю історію.

Мораль? Так банальна – минуле завжди наздожене і пнеться несподівано, і сильно.