Олена третій день поспіль прокидалась вночі в один і той же час. Вона вирішила вийти на вулицю і зустріла там свою долю

Не спалося. Жінка третю ніч поспіль прокидалася о третій годині п’ятнадцять хвилин. Наче хтось штовхав. І потім заснути не могла. Вона нервувалась, вранці на роботу! Застосовувала різні техніки, щоб заснути. Але в голову лізли різні думки, знаєте, як завжди буває, якщо не можеш заснути.

Вік. Здоров’я. Втрати близьких. Особиста самотність. Неясне становище з роботою. Кредити. Смерть. Всяке таке. І жінка перевертала подушку, вимовляла подумки афірмації, молилася і нарешті засинала. Коли вже починало світати.

Олена прокинулася так утретє. Зітхала і нервувала. А потім підвелася і вийшла на балкон. Що було безглуздо; це завадить заснути. І холодно, осінь, кінець вересня. А вона у нічній сорочці.

Але думки були такі болючі, що вона вийшла на балкон. І побачила яскраву велику зірку на чорному небі. Може, ця планета була. Венера. Але Олена подумала: «Яка чудова зірка!».

Люди вночі крутяться у ліжку, ховаються під ковдру, подушки перевертають. А вона вийшла на балкон. Зненацька для себе. І око не могло відвести від прекрасної сяючої зірки. Неймовірним блакитним світлом сяяла зірка; велика!

Олена накинула пальто, одягла чобітки і вийшла надвір. Їй хотілося дивитись на зірку. Сяйво її поманило. Хотілося стояти і знизу дивитися на блакитне світло прекрасної зірки. І вона стояла, відкинувши голову. Дивилася.

Ніколи раніше вона не виходила надвір у такий час. І не дивилася на небо з дитинства; на зірки. Мигцем гляне і знову занурюється в низку турбот. Під ноги треба дивитись, а не на небо вночі. Вночі потрібно спати. Але в третій ночі сну немає. І горить, сяє зірка на чорному небі.

І Олена побачила чоловіка біля сусіднього під’їзду. Сусід! Іноді віталися, коли виходили надвір і в машини сідали.

Сусід стояв і дивився на чорне небо, в якому сяяла зірка. У піжамних штанях, у шльопанцях і в куртці. Стояв і дивився нагору, не відводячи очей. А потім відвів і побачив Олену в нічній сорочці та у пальті.

Вони ніби вперше побачили одне одного. Яка прекрасна жінка з довгим світлим волоссям стоїть під зіркою! Який мужній та красивий чоловік дивиться на небо!

Володимир теж о третій п’ятнадцять прокидався третю ніч поспіль. І мучився від думок. І докладав зусиль, щоб заснути знову. Але не міг. І теж вийшов на балкон для чогось. І побачив сяйво зірки… А потім накинув куртку і спустився надвір. Хоча це було безглуздо; треба намагатися заснути. А він спустився; щоб дивитися на зірку.

І Олену побачив. Яка теж вийшла дивитись на сяйво, що ллється з неба. І в цьому сяйві вони побачили одне одного та полюбили. Це була зірка кохання. А може, планета. Венера. Або інша.

Іноді нас будять уночі, щоб застерегти. Ми відчуваємо небезпеку та підступи злих людей. Вони не сплять і зловмишляють проти нас.

А іноді нам приносять послання та спонукають до дії. Нас кличе наша зірка. Зірка кохання та надії. І десь прокидається той, кого ми маємо полюбити. І зустріти.

І можна подумки відповісти. І глянути на небо: може, це зійшла і сяє наша зірка? І зустріч чекає попереду.