– Ой, та для кого ти причепурюєшся? Тобі вже не треба, – сміється дочка

Вже прямо кажу дочці, що мені її глузування неприємні та образливі, але вона з дурною усмішкою продовжує плоско жартувати. Мовляв, нічого такого вона не каже. Просто я надто близько приймаю все це до серця.

Мені ж просто неприємно, що мені постійно нагадують про мій вік. Це робиться з таким посилом, що такій старій жінці, як я, не треба вже доглядати за собою.

Але мені хочеться залишатися жінкою навіть у свої шістдесят сім років. Мене з юності відштовхували бабусі, які махнули на себе рукою і миються раз на тиждень.

У мене була бабуся, все своє життя вона пропрацювала при корівнику, але ніколи не дозволяла собі погано виглядати. Одяг чистий, волосся гладко розчесане, заплетене в коси і покладене в складну зачіску.

Вона не гидувала і косметикою. Брови підводила, очі, губи фарбувала. У неї була ошатна вихідна кофта з мереживами, спідниця, туфлі, хустка. На наш час вона, звичайно, виглядала смішно, але тоді була павою.

У мене і мама доглядала себе до останнього дня. Вона працювала вчителькою. Завжди говорила, що дітям слід показувати приклад, а не просто вчити.

Одягалася просто, але зі смаком. Навіть страшні костюми, які тоді продавали, вона перешивала під свою фігуру і якось прикрашала. Нігті та зачіска завжди були в повному порядку. Навіть коли вже вийшла на пенсію, вона все одно щоранку упорядковувала себе. Робила зачіску, одягала домашній, але гарний одяг, підфарбовувала очі.

Маму в халаті я бачила тільки після ванної кімнати та перед сном. Вранці вона вставала раніше за всіх, щоб привести себе до ладу і приготувати сім’ї сніданок.

– Як тільки ти махнеш на себе рукою, в той же момент на тебе махнуть і решта. Треба любити себе, – казала вона.

Мені не дивно було бачити маму при параді, навіть коли вона просто вдома читала книгу. Для мене це було природним явищем.

Сама я теж дотримувалась правил, що треба виглядати так, щоб було приємно дивитися на себе в дзеркало. Це правило я пронесла через все життя. Навіть зараз, коли вийшла на пенсію, це не змінилося. Вранці обов’язково душ, нанести доглядові засоби, зробити укладку, одягнутися зручно, але красиво.

Жодних подертих капців, жодних запраних, дірявих речей: мовляв, удома ніхто не побачить. Я побачу. Я знатиму, що ходжу замухришкою, а мені це не подобається.

У мою молодість складалося так, що жінкам доводилося самим шукати способів навести красу. Тепер до наших послуг такий спектр процедур, що очі розбігаються.

Я регулярно ходжу до косметолога. Доглядаю за шкірою, щоб виглядати свіжішою. Роблю манікюр, нещодавно зважилася на татуаж брів. У мене й раніше брови були світлі та рідкісні, а зараз їх взагалі не видно: тільки малювати. Вирішила спробувати процедуру, яка повинна мене позбавити щоденних мистецтв.

Мені сподобалося. Виглядає натурально, обличчя одразу якось помолодшало, стало свіжіше виглядати. Дочка ж вкотре не змогла промовчати.

– Ой, та для кого ти причепурюєшся? Тобі вже не треба, – засміялася вона.

Таке відчуття, що мені завтра в труну лягати. “Тобі вже не треба”… Дуже навіть треба. Приємно, коли на тебе з дзеркала дивиться не занедбана стара, а доглянута жінка похилого віку.

Самій дочці теж було непогано почати стежити за собою. Хоча вона вважає, що якщо вийшла заміж, то можна і розслабитися. Нічого їй уже не потрібно.

На язику крутяться всякі їдкі фрази, але я мовчу. Те, що дочка регулярно мене ображає, не означає, що і я маю робити їй боляче. Колись і до неї дійде, що вік не заважає гарно виглядати, якщо жінка цього хоче.