Один телефонний дзвінок перевернув її життя з ніг на голову

Був похмурий суботній день. На маленькій кухні, де не так просто розвернутися, стояв стільчик для годування стояв. У ньому сиділа рожевощока, з  темними локонами восьмимісячна дівчинка і розмазувала своїми долоньками по всій поверхні овочеву пюрешку.

Вікторія, посміхнувшись дочці, розмовляла з нею і готувала дуже скромну вечерю для своєї сім’ї. В залі вже кілька хвилин розривався телефон Івана, а сам чоловік в цей час був у ванній, а тому не міг відповісти.

У цій змарнілій і пригніченій молодій жінці практично неможливо впізнати ту ефектну красуню, яка ще п’ять років тому із завидною швидкістю підкорювала кар’єрні вершини маркетингу, а самими складними життєвими проблемами були питання, як поєднати відпустку, з початком розпродажів в Мілані й Парижі. Багато чоловіків проявляли їй знаки уваги, однак Іван запав їй в душу і вона здалася під його натиском.

Їх сімейне життя починалося чудово. Перший рік пролетів непомітно. Вони обоє добре заробляли, весело проводили вихідні й свята, у відпустку літали на курорти, були закохані та задоволені один одним.

Проблеми почалися, коли через 2 роки з’явилася перша дитина. Хлопчик був дуже гарненький, проте часто хворів і був неспокійним, дуже мало спав і багато плакав. Івана все це дуже дратувало, а замість допомоги, він почав звинувачувати Віку в тому, що вона погана мати, не може заспокоїти сина. Було дуже важко, часто Віка плакала від розпачу. Згодом все трохи заспокоїлося.

Коли їх синові було два з невеликим, Віка зрозуміла, вони знову стануть батьками і вирішила, що буде народжувати. Недарма ж кажуть, краще відразу «відстрілятися» з дітьми, а потім і кар’єрою займатися. Іван був не дуже задоволений цим рішенням, посилаючись на те, що це ще потягне багато грошей, а Віка буде сидіти вдома ще пару років і не буде приносити в дім гроші.

Однак Віка не бачила в цьому особливої ​​проблеми, тим більше, що ще до весілля вони хотіли двох діток. У них народилася  дочка і все знову повторилося. Дитячий плач, безсонні ночі, небажання чоловіка допомагати з дітьми.

Він став дуже економним, прискіпливим, змушував звітувати за кожну копійку. Віка не розуміла, що відбувається, чому з фінансами стало так скрутно, адже Івана недавно підвищили, а це значить, що і грошей заробляти він став більше, але їй не сказав на скільки.

Насухо витираючи посуд, вона згадала недавню розмову, яка гострою скалкою поранив її серце. Йшлося про те, що синові необхідне медичне обстеження, а для цього потрібно, близько п’яти тисяч. Іван, не дослухавши Віку, перебив її та влаштував скандал, звинувативши її у всіх смертних гріхах. Коли він входив азарт, було на що подивитися. Очі блищали, все тіло було напружене, руки експресивно жестикулювали. Він кричав про те, що вона йому зіпсувала життя, кричав, що вона тринькає гроші направо і наліво, що вона, з дітьми, «залізли» до нього на шию, а він тягне з останніх сил і все йому вже набридло і завагався.

Віка слабо спробувала заперечити, що вони й так вже урізали витрати на їжу, аж до макаронів і курки на знижках, що вона кожного разу думає, як би урізноманітнити їх меню, що економить кожну копійку, але чоловік не вгамовувався, кричав ще хвилин 20, а потім, грюкнувши дверима, пішов кудись.

Звук телефону перервав її спогади. Син приніс їй телефон Івана з кімнати. Передаючи їй трубку, він ненароком натиснув на сенсорний екран і Віка побачила на аватарці красиву, яскраву, молоду брюнетку, а з трубки почувся дзвінкий і задоволений голос:

– Зайчик, ти не уявляєш, я її купила, ну, ту жилетку з норки, що ти обіцяв мені купити. Вона шикарна, потім оціниш її на мені, – досить спокусливо промуркотала дівчина. – І так, переведи мені грошей, а то я все витратила в  магазині.  Ну, що ж ти мовчиш?

В цю хвилину на кухню увійшов Іван, витираючи рушником голову, і побачивши Віку з його телефоном т її побіліле обличчя. Чоловік все зрозумів. Зі злістю вирвав телефон у дружини, кинув в трубку: «Передзвоню» і вийшов.

Віка повільно сповзла по дверцятах кухні на підлогу і дивилася у вікно навпроти. Дочка щось активно агукала, але мамі було не до неї. Як останній пазл, цей дзвінок, розставив все по місцях і показав те, про що Вікторія навіть не здогадувалася.

Як їй далі жити з цим? Що робити?