Один конфуз змінив моє життя

Це був звичайний робочий день. Я  провела його на своїй нудній роботі і вже йшла на автобус, який ще півгодини буде везти мене додому, а потім … У моїй уяві вже з’являлися картини гарячого чаю і теплої, смачної вечері, як несподівано їх перервали в буквальному сенсі цього слова.

Я стояла вся мокра. З волоссю і блузки стікала якась рідина коричневого кольору, звисали спагетті  з лушпинням від насіння і здається смерділо котячої сечею. Я стояла в шоці, звідки це взялося? Подивилася на небо і несподівано подумала: “Пролетів зграя птахів і закапало…”.

Раптом до мене підбіг якийсь чоловік:

– Ви як?

Я просто подивилася на нього, з переляку думаючи, що відповісти. Він продовжив:

– Макар вже дістав усіх. Скільки разів на нього скаржилися, йому хоч би що. Алкаш одним словом, що з нього взяти.

– Який Макар? – не зрозуміла я.

– Ну Макар, алкаш тутешній. Він сміття просто з балкона висипає, хоббі у нього таке. Ви не перший потерпілий.

– Так це з балкона? – здивувалася я, подивившись на будинок Дійсно прямо над головою побачила чийсь балкон, уже без Макара.

– Ну так, а ви думали це пташка? – розсміявся чоловік.

Мені теж чомусь стало весело, але ненадовго:

– Блін, мене ж в автобус не пустять. Від мене смердить, як ніби щось здохло. Як же я додому доберуся. Уже темніти починає, а пішки далеко …

– Так, ходімо зі мною.

– Куди? – перелякалася я.

– Я живу в сусідньому будинку. Приведете себе в порядок і підете на наступний рейс.

– Ні я так не можу. Що ви?!

– Та ви не бійтеся. Я живу з мамою і сестрою. Все буде в порядку. – Усміхнувся чоловік, зрозумівши мій страх.

Не знаю чому, але я погодилася. Може тому що від смердючого запаху починало нудити, а може через його блискучі зелені очі …

– Я Костя, а вас як звати?

– Марта.

– Дуже приємно.

Ми піднялися на 3-й поверх. З порога він крикнув:

– Мам, приймай потерпілого. З кухні вийшла мила жінка років 47 і сплеснула руками:

– Коли ж він уже вгамується то …

Мені люб’язно надали ванну, де я змогла отямитися від цього жаху. Віка – сестра Кості поділилася своєю футболкою і джинсами – добре, що розмір підійшов, а мої речі відразу засунули в пралку. Після цього дружелюбно запросили попити чаю, заодно і нагодували смачною вечерею.

Сім’я виявилася дуже цікава і товариська, особливо мені сподобався Костя і здається це взаємно. Мені розповіли багато чого про неподобства цього Макара, так заговорили, що я не помітила як за вікном стемніло і пройшов останній рейс мого автобуса. Мене умовили залишитися на ніч.

У підсумку, я залишилася з ними на все життя …