Одна жінка і два брати: веселий любовний трикутник…

Нам з чоловіком по 27 років. Ми одружені три роки, вдвох працюємо і намагаємось достроково погасити іпотеку. У мого чоловіка є двоє братів: Віктор – рідний, Денис – двоюрідний. Віктор живе з матір’ю, йому 30, одружений він не був, працює рядовим менеджером на скромну зарплату.

Денису 29, у нього  була сім’я – дружина і дочка. Денис, коли з дружиною розійшовся, залишив їй житло і пішов з одним чемоданом. Дядька й тітки мого чоловіка давно немає, це їх квартирою Денис вирішив так розпорядитися. І двоюрідному брату з радістю дав притулок Віктор, навіть не поцікавившись думкою моєї свекрухи.

– Третина квартири – моя, кого хочу, того і привожу. – відповідав Віктор на всі питання матері.

З Ольгою, колишньою дружиною Дениса, я була знайома, але подругами ми ніколи не були. У нас з нею різні життєві цінності. Але як вона виглядає – я знала, не один раз бачила її на урочистостях у рідні чоловіка.

Грошей на оренду житла у Дениса не було. Оля не працювала, тому майже всю зарплату чоловік віддавав дружині та дочці. Сам Денис був в прострації. 8 років хорошого шлюбу, 6-річна дочка, житло. Для сім’ї він робив все. І чому він став не потрібен своїй дружині – чоловік не розумів.

– Мурашки по тілу у неї не бігають! Знайшла причину для розлучення. Вона що, і в суді також скаже? – дивувався Денис. – Ось ти – теж жінка. Любов завжди проходить, потім залишаються довіра і повага. І ці чортові мурашки – причина, щоб залишити дитину без батька?

– Не знаю. Всі люди різні. Комусь любов подавай і пристрасті вируючі, комцсь – надійність і тиху гавань. – відповідала я, хоча про причини вчинків Олі я здогадувалася.

Остаточно все встало на свої місця, коли на нашому з чоловіком порозі з’явився Віктор, з Ольгою в обнімку. За їх спиною стояла 6-річна Діана. Я якось бачила їх разом – Олю з Віктором, але тоді вона жила з Денисом. Може, вони випадково зустрілися? Я не стала заглиблюватися і міркувати про можливі причини їх спільного проведення часу. Чомусь я була впевнена, що брат не зазіхне на дружину брата, нехай і двоюрідного.

Віктор, який запросив Дениса пожити до себе, переслідував свої інтереси. Він точно знав, коли Денис не з’явиться в Олі. Та й знав він, що якщо Денис буде знімати житло, то добробут Олі погіршиться. Вчинити по совісті й забрати кохану до себе, Віктор просто злякався. Моя свекруха – досить своєрідна жінка, вона не прийняла б жінку з чужою дитиною. І навіть «третина квартири – моя, кого хочу, того і привожу» Віктору б не допомогла. Свекруха б влаштувала їй таке життя, що Оля сама б поспішно втекла, виблискуючи п’ятами.

Віктор поскаржився нам, що Денис дізнався про його шури-мури з Ольгою і відразу передумав залишати житло їй при розлученні. Дениса можна зрозуміти – одна справа, коли нехай навіть тих же колишніх почуттів немає й Олі стало з ним не комфортно. Але те, що Оля виставила його під надуманим приводом, а сама в цей час щосили розважалася з Віктором – зовсім інша розмова. І якщо спочатку зруйнованих сімейних відносинах Денис звинувачував себе – квітів не дарував, уваги мало приділяв, то дізнавшись про роман дружини, Денис кардинально поміняв свою думку: він не винен, Оля сама зробила свій вибір.

Денис повернувся додому і сказав Олі збирати речі. Дочку вона вважала за краще забрати з собою. Віктор приїхав і забрав свою коханку, привіз її у квартиру до матері.

Моя свекруха влаштувала грандіозний скандал. Ще б. З Ольгою вона була чудово знайома і не бажала бачити її у своїй квартирі, тим більше – в роди невістки. Там вони притулку не знайшли. Тоді Оля поїхала до своїх батьків, прихопивши з собою Віктора. Батьки підступної зрадниці обожнювали зятя. І дочку зі стороннім чоловіком на поріг не пустили, пригрозивши відшмагати, щоб голова на місце встала.

Але гнані звідусіль закохані не зневірилися. Вони заявилися до нас. З логікою – брат брата не кине в скрутну хвилину. Мій чоловік, може, і не кинув би. Але ж була ще я. Виходить як. Двоє статевозрілих людей,  працездатні. Дитина там ходить в садок. Але безробітна Оля і Віктор з зарплатою в 6 тисяч (жив-то він з мамою, на всьому готовому й одному йому грошей вистачало) не можуть собі дозволити знімати житло. Бо жити їм не буде за що.

Я порадила Олі знайти роботу, тоді гроші на життя з’являться. На мою пропозицію вона скривилася – розбалував її Денис, ой як розбалував. А ось погнав би на роботу, як тільки донька в садок пішла, і не було б у неї часу каверзи на стороні крутити! Як варіант – роз’їхатися до батьків і збирати гроші на знімання. Ні, вони хочуть жити разом і не можуть один без одного. Ось так. Як сказала Поліна: вона від туги за коханим зачахне.

Мій чоловік, провівши гостей на кухню, покликав мене поговорити.

– Може, ненадовго пустимо? Брат все-таки.

– Ні. – вперлася я. – Спочатку вона одного брата на другого проміняла. А раптом на тебе око покладе? Як я можу бути впевнена в її порядності? Ні. Нехай вони вирішують свої проблеми самі. Весело їм було за рахунок Дениса жити так роги йому наставляти. Нехай тепер далі веселяться.

Пішли вони від нас геть. Діану безперечно було шкода, але вона – не моя дитина і думати про її благополуччя повинна її мама. Та й на всіх жалю не вистачить. Як не дивно – нас з чоловіком ніхто не засудив. Навпаки, молодцями назвали. «Такі аморальні люди, як Оля, повинні страждати!» – заявила свекруха, благополучно опустивши той факт, що її син Віктор – безпосередній учасник цієї історії. І його поведінка теж залишає бажати кращого.

Закінчилося все  дуже банально. Потинявшись по інших родичах по обидва боки та не знайшовши ніде притулку, Віктор і Оля повернулися в рідні домівки. Без коханця Ольгу з донькою її батьки взяли. Віктор знову живе зі своєю матір’ю. Свекруха щаслива – пташеня в гніздо повернувся.

Денис так і живе один у своїй квартирі, весь вільний час проводячи з донькою. Поки Оля влаштовує своє особисте життя. На роботу вона так і не влаштувалася, живе щедротами нечисленних прихильників. Адже гроші на утримання Діани Денис віддає тестю і тещі.

Випадково зустрівши Ольгу на вулиці, я не стрималася і поцікавилася: чи коштували сумнівні задоволення зруйнованої сім’ї.

– Тобі не зрозуміти! – гордо заявила Оля і пройшла повз мене.

І справді: мені не зрозуміти…