Обслуговувала банкет, присвячений весіллю батька моєї дитини

Так склалося життя, що я підробляю офіціанткою на виїзних банкетах. Іншого виходу у мене немає. Треба утримувати маленьку дочку. Варварі вже п’ять. Зростає допитливою веселою дитиною. Шкода, що її тато не бачить, від якого дива він втік. А сталося це практично відразу ж, як я завагітніла.

З тих пір останній раз я бачила Антона в суді, коли встановлювала батьківство та подавала на аліменти. Останні, до речі, він платить. Але я нічого не витрачаю. Все відкладаю на майбутнє своєї кровиночки. Адже їй ще навчання закінчувати та заміж виходити.

І ось мені підвернулася можливість обслуговувати дуже дорогий банкет. За мої послуги повинні були заплатити тисячу  і ще «чайові». Яке ж було моє здивування, коли в накрохмаленому нареченому я впізнала свого колишнього.

Наречена теж була хороша. Про таку розкішну сукню я навіть мріяти не могла. Та й зустріч нашу з ним я абсолютно по-іншому уявляла. У моєму розумінні він повинен був просити милостиню, а я під’їхати до нього на крутому «джипі». Але в житті все зовсім по-іншому складається …

Я свято сподівалася, що мене не впізнають. П’ять років тому я була красивою і життєрадісною, а не замученою матір’ю-одиначкою. Антон навіть на мене не глянув. У мене було дуже велике бажання кинути тарілки і побігти геть, але ще не зароблені гроші вже були подумки витрачені. Треба було викручуватися будь-яку ціну.

На весіллі були присутні всі родичі мого благовірного. Вони голосно виголошували тости, бажали молодим щастя. Потім почалися конкурси. Його мама побажала молодим якнайшвидшого поповнення і попросила, щоб родили, скоріше онука чи онучку.

Але ж є внучка! Спілкуйтеся! Нехай буде ще одна бабуся! Але моя Варя їм була не потрібна …

Раптом я зрозуміла, що мені нема чого соромитися. Я чесно заробляю на шматок хліба, а не відмовляюся від дитини. Я розправила плечі і пішла обслуговувати весілля свого колишнього.

Хотілося плювати в тарілки всім. Починаючи від нареченого і закінчуючи родичами нареченої. Але я не опустилася так низько! Акуратно довела банкет до кінця і почала збирати посуд по закінченню урочистостей.

Уже в машині адміністратор передала мені конверт. Виявилося, його адресувала мені мама нареченого. Мабуть, таки дізналася. У ньому було шість тисяч. Що вона хотіла цим сказати? Вибачитися? Принизити? Відкупитися? Подякувати за мовчання? Мені було все одно! Я раділа, що зможу порадувати дочку.

Моя мама була у нестямі від люті. Вона не розуміла, навіщо я взяла гроші. А я думаю, що вчинила правильно. У будь-якому випадку, я витратила всю суму на Варвару.

Я пробила доньці вушка і поставила золоті сережки. А ще купила величезного плюшевого ведмедя. Варя вже третю ніч засинає з ним.

Часто мені буває дуже прикро. Чому така несправедливість? Я ставлю на стіл м’ясо у свята, а Антон закочує дорогі банкети. І головне, йому взагалі наплювати, як там росте Варя.

Незабаром у неї з’явиться молодший брат або сестра. І у цієї дитини буде можливість рости в повноцінній сім’ї, а не так, як у моєї дочки. Від цього стає дуже боляче … Ось так і виходить, що чийсь принц на білому коні в минулому міг бути справжнім козлом!