– Ну і що, що ви з дитиною? А в черзі що, не люди стоять? Вони теж кудись поспішають.

Кілька днів тому я став свідком досить неприємної сцени. Ми з дружиною вирішили, що можна було б влаштувати на вихідних невелику сімейну вечерю, покликати батьків і родичів, давно не бачилися. Але ж не запросиш їх до порожнього столу?

Ми відправились за покупками в найближчий супермаркет. Коли прийшли, народу було як завжди багато, хто з дітьми, хто як. Там ми побачили одну жінку. Вона була з хлопчиком років 7. Ні, я не запам’ятовував її спеціально, просто відклалася в пам’яті. Вона ходила між рядів – робила покупки. А ось тепер власне чому саме вона мені запам’яталася, як я вже сказав, вона була не з немовлям, а хлопчиком років 7, може навіть більше.

Ми з дружиною підійшли до каси, перед нами було чоловік 6, всі з досить великими кошиками покупок. Стали в чергу, чекаємо. Несподівано лунає жіночий голос:

– Так, пропустіть мене, я з дитиною.

І хтось лізе вперед всієї черги на касу. Дивлюся, а це та сама жінка. Пройти намагалася вона дуже впевнено. Гаразд якби у неї був один сік або йогурт,  або хоча б попросила по-людськи. Так ні ж, треба саме в нахабну лізти. Мене здивувало, що черга чомусь мовчала, ніхто навіть не пообурюватися. Дівчина почала вже викладати товар, як тут до дівчини звернулася продавчиня:

–  Дівчино, станьте в кінець черги, будь ласка.

– Чому це? Я ж сказала, що я з дитиною!

–  Ну і що, що ви з дитиною? А в черзі що, не люди  стоять? Вони теж кудись поспішають, так що будьте так ласкаві, станьте в свою чергу, тобто в кінець.

Жінка явно оторопіла від того як до неї звернулася продавчиня. В кінець черги вона не пішла, просто кинула товари та пішла з магазину, але сказала, що продавчиня пошкодує і її покарають на роботі.

Не знаю, чим так справа скінчиться, але продавчиня по-моєму молодець. Може їй і буде за це неприємна розмова, але вона поступила, я вважаю, правильно. Нічого так нахабно намагатися пролізти, можна ж запитати? Я впевнений, що її б пропустили.