Нова жителька нашого будинку ніяк не могла донести пакет до мусорника. Вирішила її перевиховати
П’ятдесяти шестирічна Світлана все своє життя прожила у маленькому селищі біля києва. В останні півтора-два десятки років селище стало активно розростатися. Будувалися нові будинки та з’являлися нові мешканці. Нині кількість населення збільшилася втричі.
У маленькому населеному пункті, коли всі знають один одного, контролювати порядок легко. З появою нових людей ситуація ускладнилася. Але у старій хрущовці Світлани жителі давно знали один одного, тож продовжували підтримувати порядок.
Жінка жила на першому поверсі та завжди бачила, що відбувається у дворі. Кілька разів вона помічала, що якась незнайомка, мабуть, поспішаючи на роботу, залишала пакет зі сміттям на розі будинку і спокійно продовжувала свій маршрут.
Після того, як Світлана востаннє бачила жінку, вона зустрілася із подругою. Прогулюючись жінки знову побачили «ледарку». Вони гукнули її, але вона не відреагувала. Мабуть, не почула, була в навушниках.
Подруга Світлани розповіла, що ця дама з її будинку і вона навіть знає з якої квартири. Світлана вирішила, що «ледарку» потрібно обов’язково провчити. Потрібно, щоб усі шанували порядок, давно встановлений мешканцями будинків. Інакше так недалеко й до хаосу. Вона взяла залишений жінкою пакет і понесла їй двері.
Світлана не зовсім була впевнена, що це подіє, але на подив спрацювало на всі сто. Пакет більше не маячив на розі будинку. Дівчина завжди доносила його до контейнерів для сміття.
Добре, що вона не знає, що це справа рук Світлани. Та й особливо не потрібно, щоб вона це знала. Головне завдання виконано: порушник покараний та перевихований.