-Нормально так, він буде дочці квартиру купувати, а ти його утримуй. У тебе теж дочка є, з іпотекою, до речі. А якщо ти мою іпотеку будеш платити, що він тоді їсти буде?

Тані 30 років і у неї є своя сім’я, чоловік і маленький син. Її мама Олена Григорівна з батьком Тетяни розлучені вже більше 15 років. Раптом на її горизонті з’явився чоловік.

– Раніше все якось було не до цього, – визнає Олена Григорівна, – а можливо, просто не зустріла нікого гідного. Та й дочка з зятем після весілля кілька років жили разом зі мною, поки квартиру не купили.

3 роки тому Таня з чоловіком і синочком переїхала в окрему квартиру, а Олена Григорівна, залишившись одна, засумувала. Тут одна далека родичка і познайомила її з Василем. Чоловікові 55 років, є двоє дорослих дітей і колишня дружина, з якою Василь розійшовся через пристрасть жінки до алкоголю.

– І раніше б пішов, – пояснював Василь Олені Григорівні, – тільки діти тримали. Колишня дружина з молодості любила випити, весь час подружки, вечірки на роботі, посиденьки з родичами.

За словами Василя, коли його молодша дочка вийшла заміж він і зважився поміняти своє життя. Квартиру з дружиною вони купували разом, але поділивши двушку не в найпрестижнішому районі без житла залишилися б і він, і колишня дружина. Тому Василь вчинив благородно, пішов.

– Він літо жив за містом у мене на дачі, – рекомендувала чоловіка Олені Григорівні та сама далека родичка, – так все полагодив, ремонт доробив, на городі все в порядок привів. Мужик рукатий, без шкідливих звичок, ти придивись, Оленко.

Олені Григорівні спочатку було трохи ніяково, але вона сходила кілька разів на зустріч з кавалером і вони один одному сподобалися, а через кілька місяців чоловік переїхав в її квартиру.

– Він працював, – морщиться Таня, – і напевно він непогана людина, і треба було б порадіти за маму, але я радіти не могла.

Як з’ясувалося, Василь працював і його заробітна плата досить непогана для їхнього містечка. Близько 10 тисяч. З цих грошей він віддавав мамі Тетяни всього тисячі  2, практично тільки на комуналку, а загальні витрати на харчування і побутові потреби, тягнула на собі Олена Григорівна.

– Я з’ясувала все це через рік спільного життя мами з Василем, – розповідає Таня, – мама вибачилася, що не змогла онукові зробити на 5-ти річчя подарунок, який обіцяла. Пояснювала плутано, соромилася. Тут все і розкрилося.

– Ми ж не одружені, – говорила Олена Григорівна, – він по дому допомагає, все робить, турботу про мене проявляє, та й гроші-то дає, правда мало. Як я йому скажу, що мені не вистачає? Це ж незручно.

– А витрачати все до копієчки   й по суті годувати дорослого чоловіка зручно, – дорікнула Тетяна  мамі, – адже залишається у нього дуже навіть багато. Куди він це витрачає, поки ти годуєш його на свої кревні? Або він подарунки тобі шикарні робить, у відпустку по курортах возить?

Ні. По курортах не возив, шуби з прикрасами не дарував. Олена Григорівна обережно поговорила зі співмешканцем, що грошей не вистачає, що треба б збільшити його участь в загальному бюджеті хоча б до паритетних цифр.

– Розумієш, – відповів Василь, – я не можу вкладатися більше. Дочка з матір’ю жити не може, набридло їй п’янки матусі терпіти. А я їй зараз на іпотеку на перший внесок збираю. Так що немає у мене більше, щоб тобі віддавати, вже прости.

– Нормально так, – сказала Таня матері, – він буде дочці квартиру купувати, потім за неї платити. А ти його утримувати. А у тебе теж дочка є, з іпотекою, до речі. А якщо ти мою іпотеку будеш платити, що твій Василь їсти буде? Нехай він з колишньою своєю продають квартиру, ось і гроші на іпотеку.

– Я ж не можу виставити Свєтку з грошима від половини квартири, – сказав Василь, – вона їх прогуляє і куди? Знову до дочки, до сина? Або під міст?

Хоч Олена Григорівна була делікатною і м’якою жінкою, але і вона не витримала: він думає про всіх дітей, про колишню дружину – алкоголічку. Совісний. А за стіл сідати та їсти за чужий рахунок йому совість дозволяє. Василь був відправлений з речами з затишної квартири з повним пансіоном геть.

– Ну і чому ти виставила мужика, – приїхала з претензією родичка, котра сприяла їхнім стосункам, – куди йому тепер іти? Він на кухні сидить, до мене на постій проситься. Хто так робить, совісті в тебе немає, Олено.

– Тітко Маріє, – Таня була в той момент в гостях у мами, – а ти ж у нас вдова. І вік найкращий: 55. Забирай собі такого нареченого. Він буде по господарству шарудіти, а ти його годуй. Йому ж треба квартиру доньці купувати.

Відмовилася тітка Марія: у неї свої діти-внуки є. Ось і Олена Григорівна тепер каже, що вистачить, пішов її потяг, а в цьому віці вільними залишаються або алкоголіки, або такі, як Василь, які вирішують свої проблеми за чужий рахунок.

– Альфонси, – додає Таня.

Але сам Василь себе альфонсом не вважає категорично: він же давав Олені Григорівні грошей, мало, але давав. Що ж поробиш, якщо у нього – обставини? Зате він дарував жінці турботу і душевне тепло. Мовляв, не одна була на старості років.