– Ніякий він тобі не чоловік, навіть цивільний. Він – співмешканець.

З Василем я познайомилась ще бувши студенткою. Він був для мене ідеалом, високий, красивий, з дуже приємним голосом. Ми почали зустрічатись, а згодом він переїхав до мене на  квартиру, яку дідусь багато років тому вирішив мені подарувати.

Спочатку все у нас складалося просто прекрасно. Вася тоді ще був дуже уважним, часто дарував квіти, буквально купав в ніжності. Але такі стосунки  тривало недовго …

Через три місяці нашого спільного життя я почала помічати, що наш союз для мене став повноцінною сім’єю, тобто я готувала, прибирала, прала, купувала в дім гарні речі, чого не скажеш про Василя, він як і раніше відчував себе неодруженим.

Так само жив собі на втіху. Були дні наприклад, коли він міг не прийти додому ночувати, розважаючись з друзями. Пам’ятаю, коли він не прийшов перший раз, я не знаходила собі місця від хвилювання, телефон не відповідав. А коли я зателефонувала в поліцію, і там дізналися ким доводиться мені Вася, посміялися, мовляв заспокойтеся дамочко, він просто загуляв.

З’явився він на наступний день ближче до обіду, від нього несло  перегаром, я навіть відсахнулася тоді. Виявилося, хлопець був з друзями, зламалася машина, поки зробили, там і ніч настала, так і заночували у друга на дачі. Попередити, природно, думки не виникло. Дійсно, а навіщо? Потім Вася впав на диван і заснув. Я подумала і вирішила проявити терпимість. Більше на цю тему розмову ми не заводили.

Однак, ця історія з друзями знову повторилася … А потім я знайшла на светрі сліди губної помади і пару довгого волосся, на що почула розповідь про вечірку його шкільного друга. Нічого не вдієш, відіпрала. Потім вечірка повторилася десь через місяць … Одного разу я почула випадково, як він хвалився перед друзями тим, що не одружений, а вона, Уляна,  не баба, а золото, куди він хоче, туди й ходить, що хоче, те й робить, краса!

Почувши це, я довго не могла вирішити ображатися мені чи радіти, що золотою назвав, а не сварливою бабою, як законних дружин друзів. У той день до мене приїхали батьки. Треба сказати, що з Василем я їх не знайомила, все чекала, коли він мені зробить пропозицію.

Тато, дізнавшись, що ми живемо ось уже пів року цивільним шлюбом, став похмуріше хмари й вийшов з квартири, не попрощавшись. Мама, пославшись на хорошу погоду, витягла мене на прогулянку. Я зрозуміла, що мене чекає нелегка розмова, одяглася, і ми вийшли.

– Улянко, ти вагітна?

– Ні, мамо, з чого ти взяла? – я не очікувала такого початку розмови.

– Тоді поясни мені чому ви не оформите стосунки.

– Ну як тобі сказати, зараз так багато живуть, цивільним шлюбом,  не розписуючись.

– Доню, це називається «співжиття», ніякий він тобі не чоловік, навіть цивільний. Він – співмешканець. О Боже, яка ганьба! – мама була в сказі, давно я такою її не бачила.

Раптом вона заплакала, змахуючи сльози рукою, щоб не розмазати туш. Притиснула мене до себе.

– Ех, Улянко, не про це ми з твоїм батьком мріяли для тебе! Хотіли видати тебе заміж, як годиться, запросити гостей, зробити фотографії … щоб пам’ять залишилася! Ну як же так … А якщо мене запитають твої дядько і тітка, сусіди, та подруги зрештою, що я їм скажу ?!

Я її заспокоювала, розповідала, який Василь хороший, закривши очі, звичайно, на деякі речі. Ну звісно, Катя з першого поверху, вийшла заміж як годиться, вона молодець, ну і нехай у неї була біла сукня, багато гостей і залишилися фото на пам’ять. Вася ж говорить, що штамп у паспорті нічого не гарантує, а таку дорогу сукню на один вечір купувати зовсім нерозумно!

– Вася значить говорить! Штамп в паспорті звичайно нічого не гарантує, але з ним жінка відчуває себе захищеною. На її боці закон і в разі чого, її права захистять. А для чоловіка штамп – це відповідальність за сім’ю. Тепер подумай, чому твій чоловік не одружується? Адже розлучитися завжди можна.

Мама дала мені мама тиждень на роздуми: вирішимо одружитися вони нам раді в будь-який час дня і ночі! Весілля допоможуть зіграти. В іншому випадку ніякої підтримки та допомоги ми не отримаємо. З цим мама і пішла додому. Я в подиві залишилася одна сидіти на лавці в парку …

Увечері обережно переказала розмову Васі. Він був у своєму репертуарі, слово «шлюб» викликало у нього моторошну агресію. Тут я зрозуміла, що випрошую у цього чоловіка право бути його дружиною! Як неприємно! До чого ж я докотилася … Може не варто було мені погоджуватися на цей експеримент під назвою «цивільний шлюб»?

За весь час наших таких відносин Василь схоже увійшов у смак і навіть не думає вести мене в загс. А чим погано – всі принади холостого життя і подружнього, зате ніяких зобов’язань …

У наступні вихідні я приїхала до батьків одна. Батько з порога поцікавився, де ж мій коханець, дізнавшись, що він зайнятий і не прийшов, буквально закрив двері перед моїм носом ..

Час йшов далі. Я ж не знала, що мені робити, кожен день я думала над своїм становищем, але вирішити нічого не могла. Жирну крапку в цій історії поставило саме життя. Одного разу я зрозуміла, що вагітна. Я розповіла все Васі.

– Вирішуй це питання сама! Це ж ваші жіночі справи. І ще одне, сьогодні я йду до друга, потрібно допомогти з ремонтом машини, можливо затримаюсь …

– Тоді не забудь відразу зібрати свої речі! – я навіть не впізнала свій голос спочатку, – можеш поселитися в гаражі друга і щодня проводити ремонт його машини.

Василь зміряв мене презирливим поглядом, швидко знайшов сумку, з якою і приїхав в цю квартиру, закинув у неї всі речі й пішов, голосно грюкнувши дверима. Я залишилася одна …

Треба починати життя заново, без Василя. По-новому. Незабаром мені зателефонувала подруга і запросила на весілля. І ось тепер, на церемонії, я зловила себе на думці, що сиджу і заздрю. Чому у мене все вийшло інакше? Я ж теж хотіла свій шматочок жіночого щастя, а не вийшло.

Я глянула на свій, ще плоский живіт. Ось воно щастя! У кожного – своє. А недавно я подзвонила мамі та все розповіла, слідом підійшов до телефону тато.

– Приїжджай, дочко, додому! – сказав він, – виростили тебе, виростимо і малюка! А ти ще зустрінеш гарного і порядного чоловіка. Тільки не роби дурниць. Ми тебе чекаємо.

Я посміхнулася, поклавши трубку. Все у мене буде добре, а Вася нехай продовжує пурхати по життю, як метелик. У мене буде дитина і це зараз найголовніше!